Про Луцьк я знала небагато. Насамперед, що це одне з найбільших міст у західній частині України має багатовікову історію. Його територія за різних часів належала до різних держав. А ще Волинь подарувала світові Лесю Українку. Цієї осені мені випала нагода побувати у Луцьку та дізнатися багато цікавого про його історію, традиції та мешканців.
Екскурсія зі смолоскипами
За давніх-давен, ця місцевість мала вигідне оборонне розташування, бо була оточена річками та болотами. Тож ворогам непросто було її захопити. Отже, назва міста Лучеськ, а потім Луцьк походить від слова «лук», що означає вигин річки. Лучани шанують свою історію й традиції. Влаштовують цікаві пізнавальні заходи. Значний інтерес викликає театралізована екскурсія зі смолоскипами «Романтика та містика Лучеська». Як говорить легенда, коли навколо темніє, вулицями міста блукає привид польського лікаря-святого Станіслава Хрустеля, що мешкав у 18 столітті. Він охоче спілкується з перехожими, розповідаючи про своє життя, що переплетене з історією старовинного Лучеська, людей, які ходили вулицями міста триста, чотириста та навіть п’ятсот років тому, про давні традиції й порядки.
Аптека-музей
Це старовинний заклад, що нині активно працює. Аптека розташована в кінці 18 століття на майдані Ринок в історико-культурному заповіднику «Старий Луцьк». У 1845 році зазнала пожежі. Тоді хімік-аналітик Адам та його брат Петро Злоцькі відремонтували будівлю. У її підвалах було сховище медикаментів, лабораторія. У наземній частині – кабінет власника, торговий зал, житлові приміщення. Зараз охочі можуть переглянути виставку старовинних латинських, німецьких, польських книг із рецептами ліків, а також багато обладнання для виготовлення медикаментів у лабораторії.
Старий Лучеськ
З’явившись на сторінках літописів десь за часів Володимира Великого, Луцьк протягом віків то згорав до тла, то зазнавав слави столиці Великого князівства. Найбільшого розквіту Лучеськ сягнув за часів великого литовського князя Вітовта, що жив наприкінці 14-початку 15 століть.
Історична частина міста – це Луцький замок, підземелля під Петропавліським костелом, будинок, де жила Леся Українка та інші споруди. Центральні вулиці – Лесі Українки, Данила Галицького, майдан Ринок, вулиця Тараса Шевченка та інші. Поряд – унікальна трапецієподібна Ринкова площа, як осередок древньої самоврядності, де ще жевріє той дух Великого Лучеська.
Як і в кожному старовинному європейському місті, тут до 18 століття височіла ратуша. На жаль, вона згоріла, проте збережені її унікальні двоярусні підземелля. Краєзнавці звертаються до міської влади, щоб відбудувати їх. Адже вони можуть стати ще однією туристичною родзинкою міста.
Архітектори та скульптори доклали зусиль, аби місто мало неповторний вигляд. Багато історичних будинків реставровано. Пам’ятники та меморіальні дошки розповідають про знакові події, що відбувалися тут. Серед найвідоміших – пам’ятник Лесі Українці, яким розпочинається однойменна вулиця, до речі пішохідна. Мешканці жартують, що їхнє місто заплутало усіх. Адже біля драматичного театру імені Шевченка споруджено пам'ятник Лесі Українці. А будинок, де жила в дитячі роки Леся, розташований на вулиці Шевченка.
У старому місті є досить багато культових споруд. Передусім – Хрестовоздвиженський храм та монастирське приміщення – пам'ятки архітектури національного значення. Костел Святих Петра і Павла споруджено у 1616-1640 роках за проєктом італійського архітектора Джакомо Бріано. Ліворуч від костелу келії єзуїтського монастиря, заснованого в Луцьку після Берестейської унії 1596 року, й дзвіниця 1539 року по вулиці Кафедральній, 17. На цій же вулиці збереглися колишні будівлі монастирів шаріток і бригіток (течії в католицизмі). Загалом на території міста 20 храмів.
Луцький замок – символ величі Волині
Кожен замок має свої легенди, які опоетизовують його історію. Луцький, званий ще замком Любарта, не виняток. Однак довга, насичена та драматична історія найвідомішої волинської твердині просто затіняє будь-які небилиці та казки. Власне казковий настрій з’являється одразу, ще перед мурами замку. Перед очима вмить пролітають українські середньовічні лицарі, що вогнем і мечем боронили свою землю та звичаї. Стіни Луцького замку були свідками безлічі різних історичних подій. Їм відомі секрети великих князів та молитви простих людей… Вони бачили лютих ворогів зовні та підступні інтриги в середині. Але мури вистояли, аби у кожного була можливість доторкнутися до цієї історії!..
Легенди про спорудження замку Любарта та його міць
У 13 столітті, ще коли Луцьк називався Лучеськом, а на місці сучасної фортеці між численних боліт та великого валу стояли лишень дерев’яні укріплення, литовський князь Дмитрій-Любарт взяв собі за дружину волинську княжну на ім’я Буша (Агрипіна). На знак сили свого кохання збудував для неї замок з трьома вежами, що сполучалися одна з одною кам’яними мурами та засвідчували безкінечність і щирість почуттів князя. Кожна з веж мала свою назву – В’їзна (або Любартова), Владича й Стирова, що були символами Віри, Надії та Любові. Буша померла рано, так і не побачивши князевого подарунка. Любарт ще довго побивався за молодою дружиною, носив квіти на могилу, але будівництво замку не зупинив. А щоб мури, як і його безмежне кохання до дружини, були міцними, у розчин бетону додавали курячі яйця. Саме ця маленька хитрість допомогла Луцькій фортеці вціліти та зберегти свій первозданний вигляд до наших днів.
Ще одна історія замку
Оточене татарами місто довгий час з останніх сил стримувало облогу. Як раптом до загарбників вийшла жінка (містяни кажуть, що то була Буша), тримаючи у руках два вінки. На радощах воєначальник зі своїм братом не помітили, що у тих лаврах заховані гострі ножі, від яких вони власне і загинули. Злякавшись, решта татарів відразу відступила.
У «Повісті минулих літ» існує згадка про те, що під час нападу ханського війська налякані люди зібралися у церкві Івана Богослова просити захисту. Бог почув їх молитви, і сталося справжнє диво. Вітер змінив свій напрямок і все каміння та стріли нападників полетіли на їхні голови. І чим далі метали стріли – тим більше гинуло воїнів по той бік укріплень, які на той момент були ще дерев’яними.
Легенда про привид замку
Молода дівчина на ім’я Оксана сподобалася коменданту фортеці. Проте вона його не кохала і відмовила воякові. Розлючений комендант наказав солдатам поглумитися над дівчиною та вбити її. А потім, розрубавши тіло, вкинути у річку. З того моменту в замку Любарта блукає привид-жінка. Історики свідчать, що в міжвоєнний період, коли у замку стояв військовий гарнізон, на ранок знаходили мертвих чоловіків зі спотвореними обличчями. Подейкують, що в такий спосіб Оксана нагадує про злочин, який з нею вчинили люди у військовій формі.
Легенда про скарб замку
Кажуть, що у мурах Луцького замку захований великий скарб. Незважаючи на те, що коштовності час від часу знаходять, привласнити їх ніхто не може. Адже, помираючи, князь Любарт їх зачарував, заповівши, що всі скарби мають служити виключно на благо лучан. Але якщо багатство вивезти не можна, то можна його примножити. Для цього слід, дивлячись на головну Любартову вежу, потерти 200-гривневу купюру, на якій вона зображена, і тоді достаток завжди буде з вами.
Нині на території замку існує кілька музеїв: дзвонів, книги і художній музей. Також можна побачити арсенал, в’язницю, залишки храмів, підземні ходи та ще багато чого цікавого. Тут проводяться різноманітні заходи та фестивалі.
Будинок з химерами
По вулиці Лютеранській можна вийти до ще одного замку – розкішної еклектичної резиденції, яку от уже третє десятиліття «вирощує» для себе і дітей відомий луцький скульптор, почесний громадянин міста Микола Головань. Тут ніби потрапляєш у драму Лесі Українки «Кам’яний гість». Тут скрізь скульптури з бетону – на даху, стінах, паркані, біля паркану. Їх можна дуже довго розглядати і дивуватися талантові автора.
Він розповідає: колись давно зародилася ідея збудувати незвичайний будинок, разом із сином взявся втілювати свою мрію. Кожен камінчик пройшов через їхні руки… Тепер це архітектурна пам’ятка.
Хоча Миколі Голованю вже більше 70-ти, він міцний у руках, у гарній спортивній формі. Товаришує з найсильнішою людиною планети українським стронгменом Василем Вірастюком, який до нього інколи приїздить, щоб помірятися силою.
Варто зауважити, що майстер уже більше пів століття займається своєю улюбленою справою – він створив скульптури для пішохідної вулиці міста Лесі Українки, Центрального парку, інших куточків обласного центру.
Кав’ярня «Старе місто»
Завершуючи театралізовану екскурсію, привид лікаря– святого Станіслава, роль якого виконував краєзнавець Дмитро Безвербний, запросив нас в невеличку кав’ярню-кондитерію. Це соціальний проєкт, де працює та навчається навичкам професії, творчо розвивається особлива молодь. Заклад заснований за підтримки департаменту молоді та спорту Луцької міської ради. Долучаються до волонтерської роботи студенти вищих навчальних закладів. Тут ми скуштували справжній напій «Нектар кохання» та світязькі пончики. Аби смак випічки запам’ятався назавжди, у тісто додається секретний інгредієнт. Скуштувавши його, усі охочі у майбутньому мають змогу знову повернутися у древній Луцьк.
Я зачарована цим містом з його вишуканою суто українською культурою, яка відчутна тут у всьому – мові містян, рекламних написах, назвах вулиць і закладів. Хотілося, щоб цим і Кропивницький був схожим на нього.
Ольга Кизименко
