«Це наш папа стріляє!»

Сусіди з 5-го поверху убивають голубів з травмат-зброї. Що за зброя, я не знаю, спочатку мерзотний звук пострілу, лупотіння крил птахів – і потім на землі під балконом бачу поранених голубів, які тріпаються в агонії.

Це триває вже рік чи більше, на клумбі постійно лежать десятки трупів голубів, пізніше їх частково з’їдають коти, тож я думала, що всі ці жертви – котячих лап діло.

Сьогодні нарешті побачила, з якої квартири стріляють зі зброї. На вигляд цілком порядна сім’я, мама часто гуляла з сином у пісочниці. Тепер сину вже років вісім.

Мама відчинила двері.

– Скажіть, ви не знаєте, хто це стріляє по голубах?

Син ззаду гордо: «Це наш папа!»

(...)

– Ну, якщо вам вони заважають, я піду й приберу.

– А нащо це взагалі робити – убивати тварин? Війна триває, скільки смертей, а ви ще вбиваєте цих бідних птахів, вони корчаться в мене під вікном в крові, ще це таке?

– Вони сідають на карніз і гадять мені на стірку!

Залізний аргумент, що тут скажеш. Ніхто не любить тих голубів – то гадять, то стрибають по карнизах.

Тільки чим тоді ми кращі за тих pociян із якогось Таганрога, які, дізнавшись про «біолабораторії в Україні», насипали голубам отрути і знімали на відео, як тварини здихали?

Папа, який так влучно вбиває живих істот на очах у сина (син явно пишається), – походу дуже влучний снайпер.

Це ж треба, такий талант пропадає дарма! Хтось охороняє нашу землю від чужоземних виродків, а хтось охороняє стірку…

P.S.: Хоча і стірки ніякої зараз не висить, а двох голубів щойно було вбито. Один вмер одразу, другий заліз у погріб, довго не протягне. Насильство заради насильства. Куди звертатися?

*** *** ***

Увечері та жінка таки прибрала труп голуба, що на фото. В поліцію я поки не зверталася, хто зна – може, розмова з ними матиме якийсь ефект?

Якщо далі це триватиме – тоді звернуся, я тепер знаю, хто це робить. І в мене є на телефоні запис розмови.

До речі, це була рябенька голубка, дуже тендітна, і вона завжди прилітала до мене на балкон – там для пташок я ставлю посудину з чистою водою. Ще вранці вона пила воду і була жива і симпатична.

Сходила до сусідів, у чий погріб впав другий голуб – повідомити їм, бо той напевно там скоро помре і засмердиться, сусіди подякували і були в шоці від сказаного вище.

Як сумно – адже я майже рік приходила на клумбу під своїм балконом з відром і збирала там ці трупи голубів, мені в голову не прийшло, що їх хтось убиває, я вважала, що це їх душить противна чорна кішка заради розваги (бо навіщо їй одразу 6-7 мертвих голубів??)

Я нікому не казала, бо думала, що сусіди прогніваються на ту кішку й отруять її за те, що вона таке робить.

А одного разу один з голубів був живий, рана на шиї, я його забрала. Він був паралізований нижче шиї, але їв і пив воду, місяць прожив у мене в клітці, потім все ж вмер. Це було ще минулого вересня.

Тобто, це полювання триває весь цей час, а то й довше…

Надія Паливода


Надрукувати   E-mail