Ну, френди, тримайте мене міцніше і не випускайте, а якщо все-таки вирвуся, то стежте за моїми руками, щоб не надрукували таких кучерявих слів, за які й на штраф можна нарватися.
...Уявіть собі – іде компанія надвечір по вулиці Дворцовій у Кропивницькому, нікого не чіпає, хоче звернути на вулицю Декабристів (чи як вона тепер називається?) – і раптом один із товариства відчуває удар у бік, скрикує, інші налітають на нього, лунає лемент і багатоповерхові вигуки. Перехожі сахаються, але згодом наближаються і разом з потерпілим обережно розглядають предмет, об який він перечепився. Це щось схоже на сміттєвий контейнер (його тут ніколи не було), але скільки не мацай, кришки не знайдеш. Хтось припускає, що, можливо, це сейф, який зараз затягнуть у банк (або щойно винесли звідти).
Підсвітили, і заклякли вражені: на верхівці цієї металевої тумби розміщений … палац. Невеликий, але з вишуканими куполами, ліпниною, фігурними вікнами та еркером. Споруда ця на високому фундаменті тримається міцню в покритті тротуару. Отже, її сюди втулили надовго – якраз на перехресті, щоб зручно було спотикатися. Що то є?
Інтернет знає ніби все, але згадку про цю тумбу я ледве знайшла. Це нібито зменшена точна 3D-копія будинку напроти – бібліотеки імені Євгена Маланюка. На тумбі зазначено, що тут відтворено колишній особняк Марущака, автор проєкту невідомий, архітектурний стиль – еклектика. Цей текст надрукований також шрифтом Брайля для незрячих.
Даний предмет виконаний нібито на грантові кошти від Українського культурного фонду з відома міського відділу з охорони культурної спадщини. Навіщо ставити бібліотеці пам’ятник при житті? Оце і є охорона культурної спадщини?! А я думала, що капітальний ремонт, зміцнення стін, заміна дахів, пофарбування, декорування тощо. Копію старовинного будинку зробили, щоб екскурсанти з поганим зором могли відчути красу цієї споруди і прочитати, що це? То хіба не краще розмістити цю штуку десь впритул до стіни, щоб перехожі не налітали на неї?
Цікаво, який ця байда має статус? Об’єкт стріт-арту? О-о, то надто сміливо. Арт – це мистецтво, а естетики тут не більше, ніж в урні для сміття. Судячи з матеріалу (бронза!) – це тягне на пам’ятник. На сайті Кропивницької міськради серед 16 міських пам’ятників є навіть металева комаха на вулиці Шевченка і стріла Амура (народна назва лопата) під міськрадою, а цього маленького Марущака – ніт. Може, ще не внесли. Але серед архітектурних пам’яток на цьому сайті не значиться і великий Марущак!
Та це ще не всі питання. Вартість цієї новинки – 309 тисяч 56 гривень (щодо копійок не скажу). Ну, і? Вигляд – зловісний що вдень, що вночі, для фотозони не годиться. Якщо вже хотілося клонувати бібліотеку, то хіба обов’язково за такі гроші і з дорогого металу? Адже 3D-принтер може збацати нетлінку практично з повітря!
Та поки я і мої знайомі міркуємо, якими пафосними словами офіційні особи повідомлять про цю тумбу як про небувалий прорив у культурі, десь уже готується до вкопування в асфальт копія Центральноукраїнського університету імені Винниченка. Там споруда більша, ніж бібліотека, то й клон відповідно буде масштабнішим. І дорожчим. Може, навіть із золота…
Аліса Черська
