Минулого тижня наша столиця пережила найбільший в історії ракетний обстріл. Багато киян бачили на власні очі роботу нашого ППО.
Що таке шалені обстріли міст? Якщо б впало хоча б половина того, чим цілили…Картина така: пів Києва нема. Жертви, руіни, плачі. А потім, коли опам‘ятаються – замежне горе. Зашкальна біда.
Я у жодному фільмі про війну, навіть фантасмагоричному, не бачив того, що бачив з вікна.
Вікна я відчинив, щоб мене дешево не посікло склом. Ніч була хмарною. Весняною, з божественним ароматом бузку.
Тому те, що я бачив, літало нижче. Його було багато. Воно було нерозбірливим в траєкторіях і децибелах. І коли до твого даху метрів 300-200 це прибирає твоі понти миттю. Коли дрижать вікна, скаче дім і вмикаються всі автосигналізаціі, розумієш – це вже тут.
Жодна жінка і дитина у квартирах поруч не мають броніків, чи навіть жгутів. Всі тут тепер грають у рулетку. Рулетка – це коли одна кулька втрапляє у одну соту. А тут кульок, аж очам тісно.
Наше ППО – унікальне. Прекрасними виросли діти у батьків, котрі крали, що могли у 90-х. Діти виросли іншими. Всупереч базарам і брехням гидотних президентів-зрадників. Це чудо!
Ці хлопці і дівчата не рвуть вишиванок на грудях, але тримають наше небо і ламають хребет одвічному ворогу Украіни! Їм вставляють палиці у гусениці союзницьких танків, іх обкрадають і зраджують як ніколи в українській історіі. Але вони творять свою іншу історію. Це великі героі.
Але зараз не про них. А про тих киянок, котрі після таких жахів вночі, гуляють з дитячими колясками, купують діткам морозиво. І знаєте, вони одягнені, як з глянцю. З шикарними зачісками і впевненими очима.
А ще про зухвалих жінок, котрі привозять з села киянам молоко, зелену цибулю і часник, курей і сало. Це великі волонтерки! Бо вони розказують, як біля марііноі хати впали кавалки від ракети, селом гасили, але «…мені треба було везти товар на базар, то я далі не знаю»…
Не на ту краіну вони напали. Тут їм і буде гаплик. Яке ємне украінське
слово.
P.S. До речі, у Києві української мови тотально більше. Сподіваюся у цій же прогресіі буде більше української влади.
Сергій Сулима
* * *
Віримо в ЗСУ. Вони головні і перші сьогодні у державі. Все решта – врємєнноє правітєльство.
Недобра нічка в Києві, але, завдяки силам ангелів ППО, настав добрий ранок. Вижили. Київ відмивають від кіптяви пожеж, збирають рештки ракет, зараз відкриється і чекатиме на діток улюблений зоопарк, куди вночі також впали уламки… Кров холоне, коли уявляєш, що могло бути від потрапляння в наше красиве місто 18-ти ракет (і шести «Кинджалів» серед них).
І досі не відпускає думка: серед ночі, коли сплять мирні села і міста з невинними дітьми, в 21-му столітті, коли ми легко робимо операції з пересадки серця і придумали штучний інтелект, ким, от ким треба бути, щоб тиснути на пускові кнопки і намагатись знищити «Кинджалами» столицю в самому центрі Європи?!?
Таня Магера