18 грудня у війні з росією загинув крайовий отаман Буго-Гардівської паланки Українського козацтва, член Української добровольчої армії Віктор Шарий.
Пан Віктор народився 14 квітня 1960 року в Чернігівській області. 22 роки прослужив у військах спеціального призначення, зокрема і у нашому, нині знаменитому, третьому полку.
Віктор Григорович належав до тих військовиків, які органічно сприйняли український патріотизм, не на словах, а на ділі. Із початком національного громадського життя, з’явилися паростки відродження українського козацтва. Нашому краю на перших порах не щастило на лідерів у цьому середовищі. Власне, як і у всій Україні, де сформовано кілька, часом конкуруючих між собою, козацьких організацій.
Першу у нашому краї очолив Віктор Загацький. Він з великим запалом узявся до справи, але мав не менший запал і до горілки, яка його дочасно й спалила. Щирий і відданий Петро Довбненко усю ідею козацтва втілив у носіння нагайки, чим відлякував насторожених українофобів. Мав стосунок до козацтва і геральдист Анатолій Авдєєв. Але найбільш послідовно і організаційно плідно попрацював на цьому полі саме Віктор Шарий. Саме він організовував поїздки земляків на місця козацької слави – на Буг, на острів Хортиця, співпрацював із організованою славнозвісним Василем Каюковим Козацькою гімназією.
Навесні 2014 року підтримав ініціативу обласної ради і став співзасновником Народного ополчення Кіровоградщини із запобігання проявам сепаратизму та тероризму в області. Брав участь у плануванні та реалізації відповідних заходів, разом з козаками неодноразово чергував на блокпостах, допомагав правоохоронцям забезпечувати порядок. Активно займався матеріальним забезпеченням учасників АТО, у 2017-2021 роках брав участь у бойових діях на Донбасі.
Отримав нагороди «За бездоганну службу» 2-3 ступенів, медалі «За відмінну військову службу» 2 ступеня, «Ювілей спеціальної розвідки», «25 років незалежності України», а також Почесну грамоту Кіровоградської обласної державної адміністрації та обласної ради, грамоти Кіровоградської міської ради, відзнаки та грамоти громадських організацій, відзнаку Кіровоградської області «За мужність і відвагу».
А у 2022 році, з початком широкомасштабного вторгнення росії, став на захист України. За віком він не мав би вже йти до війська. Але ж надбав великий професійний досвід і, очевидно, хотів використати його на благо України. В УДА зазначають, що він як професійний військовий багато чого знав і умів, через його науку пройшли не менше пару сотень бійців.
«Мужня і світла людина, патріот, який добровольцем пішов на фронт захищати Батьківщину», — зазначив у дописі на Facebook кропивницький громадський діяч, голова Кіровоградського обласного товариства політичних в’язнів та репресованих Віктор Полтавець.
«Вікторе Григоровичу, ну як же так??? Чому Господь забирає таку кількість добрих знайомих??? Страшна плата за нашу Перемогу... Спочивайте з миром...» – зазначає волонтерка Тетяна Бородіна.
Прощавай, друже! Повік тебе пам'ятатиму!
У кривавій боротьбі з московськими фашистами на фронті загинув вірний син України, людина щирої душі і доброго серця Віктор Шарий. Я знайомий був з ним з перших днів організації Віктором Григоровичем Кіровоградського крайового козацького товариства ''Буго-Гардівська паланка Українського козацтва''. Його енергії, завзятості, ініціативам не було меж.
Саме він облаштував поїздку активу на виїзні вибори керівника паланки, щоб провести їх на місці базування на Південному Бузі Миколаївської області – там, де вона розташовувалася у часи існування Запорозької Січі. Віктора повторно обрали козаки своїм ватажком. Я мав велику честь вручити отаману паланкову печатку. Цікаво було побачити пам'ятний знак на місці колишньої козацького храму Св. Покрови, також пасажирський пором, яким нас переправляли через Буг...
Незабутньою була також поїздка на о. Хортицю, де делегати з усіх областей України зустрічалися з президентом і гетьманом України Віктором Ющенком.
Багато чого можу пригадати...Та поділитися спогадами немає з ким: свята душа Віктора злетіла від нас на небеса. Вічного сну тобі, славний дорогий друже, спокою на тім світі, бо на цьому не було. Ти житимеш у моїй пам'яті доти, доки сумуватиму без тебе на світі цьому я! Ти відійшов до лона святих! Царство небесне, незабутній друже!!!
Юрій Матівос