«Устами німими і кров’ю із рани Вкраїну благословлю!»

Це рядки із «Думи про Савур-Могилу» Тараса Компаніченка, яку виконує «Хорея козацька». Саме там, у донецьких степах, на Саур-Могилі, у серпні 2014-го року, у тих, ще перших кривавих боях з москалями, офіцер Віктор Бердник отримав тяжке поранення.

Він пішов захищати Україну не з примусу, чи задля заробітку. Уся родина Бердників – це свого роду воїни Світла. Микола Петрович – викладач фізкультури та військової підготовки Великовискіської школи був одним з перших рухівців в області, завжди мав україноцентричну позицію. І не лише в останні роки, коли це стало мейнстримом, а й тоді, коли треба було з відкритим забралом стати проти більшості. Одиниці освітян тоді були здатні на це – бо ж директор, райвно, райком… Уже й пізніше, за часів Незалежності, коли фальшували вибори на користь Януковича, Бердники були певні – народ підніметься. Хоча мало хто в глибинці тоді вірив у це. А, як виявилось, дарма.

Пана Миколу завжди підтримувала дружина – вчителька математики пані Тетяна. Саме вона – математик, а не місцеві викладачі історії, створила шкільний історико-етнографічний музей.

Віктор став військовим, служив у нашому третьому полку спецпризначення нині імені Святослава Хороброго. Коли почався Майдан були побоювання, що тодішня влада наважиться використовувати проти мітингуючих спецпризначенців. Віктор, який був тоді заступником командира полку, твердо сказав: «Ми не маємо права боротися зі своїм народом!»

Уся родина Бердників була тоді на Майдані, у тому числі й сестри Віктора – Марина й Оксана.

Після поранення Віктор лікувався у госпіталі імені Мечникова і ще повернувся у військо. Тим часом Микола Бердник, не зважаючи на немолодий вік, домігся, щоб його взяли в АТО. Воював на Луганщині. Нині в ЗСУ – зять і внук Бердників.

Усі роки війни ця родина займається волонтерством. Не перерахувати – скільки передано воякам на фронт різних потрібних речей, скільки наготовлено всілякої смакоти, скільки зібрано коштів.

13 червня Віктор, маючи лише трохи більше сорока років, відійшов у інші світи, поповнив легіони нашого Небесного воїнства.

Згадуючи його, і таких, як він, послухайте цю думу. https://www.youtube.com/watch?v=wquZl7NYi-A

Вона – про них.

Світлана Орел


Надрукувати   E-mail