Посеред січня у Знам’янці поховали достойного члена громади Андрія Сидоренка, справжнього патріота козака-свободівця.
На похороні, після поминальної молитви у своїй проповіді отець Іван (настоятель Церкви Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ м. Знам'янки) нагадав присутнім слова Степана Бандери: «Коли поміж хлібом і свободою народ обирає хліб, він зрештою втрачає все, в тому числі і хліб. Якщо народ обирає свободу, він матиме хліб, вирощений ним самим і ніким не відібраний». Отець Іван закликав всіх робити правильний вибір.
Андрій свій вибір зробив: його подвір’я де він мешкав останній час у Дмитрівській громаді, прикрашали жовто-блакитні й червоно-чорні прапори, а на фасаді господарського будинку – попереджувальний напис: рабів до раю не пускають!
Андрій був активним учасником революцій 2004 та 2013 років, брав участь у патріотичних заходах у Холодному Яру, вшануванні холодноярських отаманів Кропивниччини і багатьох інших. Андрію не потрібно було нагадувати про якусь роботу, він часто брав ініціативу у свої руки і робив гарні справи.
Його націоналістична позиція часто проявлялась по-козацьки: для нашого «коша» він готував неперевершено смачний козацький куліш.
Андрій був, як то мовиться, майстром на всі руки. Він багато зробив для увічнення пам’яті борців за волю України, допомагаючи у виготовленні і встановленні пам’ятних дошок у Знам’янці і у с. Плоскому нашому свободівцю-козаку Віктору Голому, який героїчно загинув захищаючи Україну у 2014 році. Допомагав у встановленні пам’ятних дошок у с. Богданівці Холодноярському отаману Мефодію Голику-Залізняку і у с. Цибулевому Миколі Кібцю-Бондаренку.
А в очищенні сіл Знам’янського району від ідолів більшовизму Андрій проявив себе як сучасний козак-характерник: увечері в селах «гордо» бованіли ідоли світового пролетаріату, а вранці наступного дня – жодного боввана, тільки «плачуть» осиротілі постаменти і «вбиті горем» комуно-совки…
З початком московсько-української війни з 2014 року Андрій активно допомагав українському війську. Не зважаючи на будь-які обставини та тяжке захворювання, він системно і самовіддано виготовляв буржуйки, консервацію, віддавав останні кошти і займався цим до своїх останніх днів. «Я ніколи не рахував скільки чого вдалося передати на фронт, моя мета – щоб хлопці завжди були в теплі. Найбільше мене тішить, що я можу бути корисним для наших захисників і мрію про нашу Перемогу» – казав Андрій, коментуючи свою волонтерську роботу.
Вічна Пам’ять і Слава козаку-свободівцю Андрію Сидоренку!
Слава Україні! Слава Нації! Слава козакам!
Олександр Голінько, член історичного клубу «Холодний Яр»,
Юрій Майборода, голова Знам’янської міської організації ВО «Свобода», член історичного клубу «Холодний Яр»
