Нещодавно довелось бачити біля місцевого ТЦК таке: біля входу красується плакат з промовистими словами "Вірні завжди", який запрошує чоловіків та жінок на службу за контрактом. Водночас по сходах піднімається один чоловік, а потім інший. Обоє, очевидно, мали серйозні поранення на фронті.
Там вони долали ворога, а тут, на сходах Кропивницького ТЦК, змушені долати байдужіть. Вони вірні. А ми? Невже забракло коштів на пандус, лавку, поручень?
Натомість з’явилась новина: на три мільйони гривень садитимемо сливи у Кропивницькому! Королівство кривих дзеркал…
Оксана Яценко
Тендерно-розпилювальний процес йде по колу
Чим більше подорожуєш містами України, тим більше помічаєш, як наше місто відстає в плані розвиненості інфраструктури, краси та банальної чистоти. Місцями воно не дотягує до міст районного рівня, не кажучи вже про обласні центри. За роки повномасштабного вторгнення ситуація тільки погіршилася, хоча і два роки тому було майже те ж саме.
Зараз нібито не на часі вимагати від влади перекладання плитки і нового асфальту, а всі вільні ресурси мають бути спрямовані на фронт. Але ми живемо в іншій реальності, і кошти, які надають нам партнери, можна витрачати тільки на цивільні потреби, а на військові — ні.
А місцева влада витрачає. Наприклад, у цьому році виділено майже 4,5 млн грн приватному підприємству «КП Єлизавета», яке рік за роком виграє тендери на озеленення. Результати цього «озеленення» жителям Кропивницького давно відомі: це понівечені здорові дерева і нові саджанці, які без поливу засохнуть, щоб наступного року їх викопати і посадити нові, і тендерно-розпилювальний процес йде по колу.
Олександр Козловський
На фото: набережна, яка вже не те що не красива, а місцями й небезпечна