Прочитала сьогодні історію про доньку Романа Шухевича – Марію. Виявляється, їй було п’ять, коли всю сім'ю заарештували. Дівчинку відправили в дитячий будинок у Слов'янськ. Дали там інше прізвище, написали інший рік народження і національність – росіянка.
Марію виховували типовою радянською людиною. Вона думала, що батьків вбили фашисти, тобто німці, а її прекрасна держава совєтський союз – настільки прекрасна, що опікується сиротою.
Коли Марії було 14, мама вийшла із в'язниці, місяць голодувала, щоб дізнатися, де її діти. В 14 Марія отримала листа від мами і їй було прикро від слів "Дякую Богу, що ти жива", бо Марії розказували, що в Бога тільки недалекі вірять, а всі передові громадяни – ні. Потім маму Марії арештували знову.
А львівські посестри і побратими стали розповідати їй, уже дорослій, коли вона приїхала до Львова, що таке совєтський союз, через що вони пройшли, що імперія зробила з її батьками і, відповідно, з нею.
Марія каже, їй три роки знадобилося, щоб навести порядок у своїй голові, бо те, що втомкмачили їй у дитбудинку, геть відрізнялося від того, що розповідали у близькому колі її рідних батьків. Воно ламало всі закладені роками уявлення. І від того було боляче.
До чого я все це переповідаю? Ви уявіть собі – це не просто дівчинка, це донька самого Шухевича, але коли тобі п’ять і тебе виховують у певних рамках, ти можеш повірити, що країна, яка знищувала твою родину, прекрасна і ліпшої нема...
Після перемоги, ми повернемо не лише наші землі. А й людей на них. Дітей, яких вчили носити квіти до пам'ятника Захарченку. Які співали гімни диниери, линиери і расєї. Яких вчили, що "укри нас убівают", дітей, яким швиденько поміняли всі книжки на радной язик, історію расії, яким привезли вчителів.
І чим довше ці діти знаходяться в таких умовах, тим складніше буде їх реінтегрувати, але це треба буде якось робити.
А як?
Крим, частина Донецької і Луганської областей – в окупації уже майже шкільний цикл: від першого до випускного класу....
Христина Коціра