Розговорилася з хлопчиком з класу мого Макара. Показує свій телефон, розповідає про багатофункціональний чехол, який замовили йому батьки, і показує, що він дивиться в ТікТоці.
– А ви дивилися Венздей?
– Так.
І включає якусь дешеву підробку з кцпським прапором посередині і яка ще й співає тією ж мовою, від чого у мене починає розривати мозок. Він листає все далі і далі, зупиняючись по пів секунди. Встигає ще щось при цьому коментувати. До мене тільки долітають уривки фраз " Січас ми покажем..", " ето била самає лутшеє...", " Ви ні павєрітє..." і тому подібне, а в голові весь час крутиться : " Яке ж сміття дивиться ця дитина!"
І тут ми доходимо до кульмінації:
– А ви дивилися мультик про чебурашку? Я так мрію подивитися його.
І вмикає оте облізле опудало, яким зараз так пишається русня, бо іншого у них немає можливості дивитися в кінотеатрах. І з таки захватом показує його в різних ракурсах. А у мене починає пульсувати в голові і образа підходить до горла.
Не витримую і кажу:
– Ти знаєш,що його створили росіяни, які напали на нашу країну і від яких твій тато зараз нас захищає? Вони заробляють на тому, що ти їх дивишся і стають сильнішими. А нам, особливо зараз, це не потрібно! Ми змушені були дивитися, у нас вибору не було. А у вас зараз стільки можливостей!
– Ви не розумієте, це зараз найпропулярніший мультик!
Боже мій, де він найпопулярніший??? У кого??? У чиїх дітей??? Як взагалі це можливо зараз???
І я розумію, що коли ця дитина виросте, навіть після нашої перемоги, у неї в голові відкладеться, що чібурашка хороший. А хіба можуть погані створити хорошого чібурашку? Та й схожі вони наче на людей і мовою зрозумілою говорять. І це неодмінно призведе до того, що наші діти наступлять на наші граблі знову і знову.
А починається все з того, що коли наші діти несвідомі обирати самостійно, ми підсовуємо їм те, що руйнує їхню самоідентифікацію, типу "маш і ведмєдєй". Боротися зараз з нашим ворогом, це все одно, що воду решетом носити, якщо ми будемо й надалі забивати мізки нашим дітям російським лайном.
Наталя Ковальчук
…Я закінчила. І це було супер складно. Шість сезонів висококласного лайна. Швидшого, ніж будь яка російська ракета, влучнішого ніж Хаймарс.
41 мільйон підписників, десятки мільярдів переглядів.Я осилила шість сезонів «Маша і мєдвєді». Питайте «нащо?»
Я бачу, що попри масову декомунізацію і відразу до всього російського діти залишаються десь поза контекстом. З їхніх гаджетів в кафе чи магазинах далі спокійнісінько ідуть мультфільми російською. А поширеним і любленим в нас дорослих і далі залишається так званий едалтизм, з уст наших батьків це звучало так: виростеш і зрозумієш, а поки я ліпше знаю.
Якось майже усі тв канали поширили зворушливе відео, де батько військовий повертається додому, дитя кидається до нього в сльозах. Але шо в нього в руках? О так, це гігантська Маша, надувна лялька. На це ніхто не звернув уваги, та й йому самому було ок, що саме цей персонаж є улюбленим в дитини.
У чому проблема? Мультфільми, які дивляться наші діти є високоточною зброєю, яка вражає одразу в мозок. Діє повільно, невидимо, але дуже ефективно і масово. Був такий український науковець, проф. Бандура. Він досліджував виховання дітей і довів, що не лише наші батьківські потуги впливають на те, як поводяться діти. Діти наслідують поведінку. Отже, він показував дитині, яка добре вихована, без слів ляльку і бив її. Коли він покидав кімнату, дитина без жодних вказівок відтворювала те саме. Добре вихована дитина, яку батьки вчили, що насильство – це не ок. Отже, діти наслідують те, що вони бачать навколо, в тому числі і в мультиках.
Вкрадена казка про Золотоволоску і трьох ведмедів, яку нахабно переписав лєв талстой, про таке: Маша – звичайна російська дитина. Душа. Без жодного контролю заходить в чужу хату, ламає все, трощить, насміхається, а потім показує невинні оченята кота зі Шрека в стилі «то не я, то тільки раз». Їй пробачають і все починається знову. Впізнали велику російську культуру? Так відбувається шість сезонів підряд.
Це ж як у Том і Джері, скажете ви, а от і ні! Машу ніхто не може зупинити. У неї немає дорослих, старших, батьків. Уся її деструктивна поведінка залишається непокараною. Усі її вчинки формують в голові своєрідну норму. Чому це вчить дітей, які споживають контент? Можна робити все, що завгодно, тобі за це нічого не буде. Справедливості не існує.
Чи знаєте ким стають діти, яких не вчать правил, в яких немає рамок і не сформоване відчуття справедливості? Так, можуть робити, що завгодно і можуть навіть павтаріть.
Про Тома і Джері врешті. Є дві суттєві різниці. Перша та, що Маша людина. А діти проєктують на себе поведінку людей. Кіт і миша тварини, їхня поведінка не з нашого світу. Друга та, що в Тома є господиня, авторитетний дорослий, який часом з‘являється в мульті і поведінка кота кардинально змінюється. Дорослі існують для того, щоб спрямовувати. Вони необхідні дітям.
Усе, що відбувається в дитинстві впливає на нас. Колись на нас вплинув Дикий ангел, Динозаврики і Снєгавік -пачьтавік з Капітошкою. А зараз Маша абсолютно точно розвертає свою росдушу в наших дітях і навіть не збирається відходити назад.
Як це працює? Окрім іграшок на полицях, які досі продають в Україні, але які на щастя вже не так легко знайти, Маша, як донька компанії з офісами у Варшаві, Лімасолі, Маямі, Москві очевидно непідсанкційна та "не шкідлива" має контракти з Amazon.com, Данон Україна (в жовтні минклого року запустили новий продукт), окремі частини парків розваг для дітей в Італії та в Туреччині (Белек) також присвячені саме цьому «блокбастеру». Ведмедя я зустрічала на центральній площі Варшави (можна сфоткатись), у магазинах Німеччини, Польщі, Іспанії. Це майже макдональдс для кожного заїжджого м-ля. Така собі позначка території.
Мій знайомий німець сказав «but she is funny”. Yes, she is, until… маленькі маші не приходять на твою земою і не починають поводитись так само безнаказано і по-свинськи. Руйнують. Трощать. Сміються з того. А паралельно… батьки не бачать лінії зв’язку і продовжують показувати це лайно дітям. Так, вони це люблять, але і ми є для того, щоб спрямовувати.
То я сама придумала, чи хтось вже про це говорив? Маша офіційно заборонена в Швеції як така, що пропагує насильство та в Латвії через 12 серію 1 сезону в стилі «дєдиваєвалі». Це намагались зробити в Україні, але було «неначасі». Про неї та її вплив є окреме гуглябельне наукове дослідження.
Ми самі обираємо який контент споживають наші діти. Інколи нам допомагають, якщо він, до прикладу, не підходить за віком. Для цього існують рейти (+7, +16). Вони власне не просто так, а пов‘язані з можливостями мозку в певний вік аналізувати та опрацьовувати інформацію. Тому, коли я чую, що 7-річні діти дивляться Гру кальмара «під наглядом батьків» я маю певне уявлення про цих батьків.
Ми маємо змінити поведінкові патерни наших дітей. Точніше сформувати їх. Цього неможливо досягнути лише вихованням. Звільняючи собі вільний час, ми інколи несвідомо розгортаємо руску душеньку в маленьких головах наших українських дітей.
Наталя Піпа