Наприкінці січня – 85-річчя українського державного діяча, нашого земляка Євгена Марчука. Він – український політик, який був прем'єр міністром у 1995-1996 роках. Також працював народним депутатом у Верховній Раді протягом двох скликань. Державного діяча не стало у 2021 році через серцево-легеневу недостатність, спричинену коронавірусом.
Якою була діяльність політика, чим він запам'ятався і чому помер — розповів сайт "Телеграф" (Вікторія Козар). Майбутній політик народився на Кіровоградщині у 1941 році. Він навчався на педагога, але не працював за фахом. У 1963 році Марчук став співробітником Комітету державної безпеки УРСР. Був заступником керівника 5-го управління КДБ СРСР.
Упродовж чотирьох років Марчук керував комісією з реабілітації жертв політичних репресій. Деякі дисиденти розповідали, що Євген врятував їх від заслання. У 1991 році чоловік став першим заступником керівника КДБ СРСР. Згодом Марчука обрали першим Головою Служби безпеки України. Євген працював віцепрем'єром в різних урядах. У 1995 році Марчука призначили прем'єр-міністром, але пробув на посаді всього рік. Були чутки, що Кучма звільнив Євгена, оскільки він був зосереджений на своєму політичному іміджі.
У 1998 році політик балотувався у парламент другим номером від партії СДПУ(о). У ті часи політичною силою керував Віктор Медведчук. Марчук певний час керував фракцією СДПУ(о) у Верховній Раді. Утім, згодом чоловік заснував власну політичну силу під назвою Соціал-демократичний союз. У 1999 році політик висував свою кандидатуру в президенти. Він боровся за перемогу на виборах з Леонідом Кучмою, але програв йому. Пізніше в інтерв'ю Євген зазначав, що шкодує про те, що не став президентом. Він сказав, що не допустив би окупації Криму, адже Росія проявляла свої імперські амбіції ще в 2000-х. Певний час чоловік працював секретарем Ради національної безпеки і оборони України.
Упродовж 2003-2004 років Марчук був міністром оборони України. У цей період між Україною та Росією відбувалась боротьба навколо коси Тузла. Як розповідав міністр, тоді великими зусиллями вдалося не допустити "гарячого розвитку цієї авантюри". Невдовзі Кучма звільнив Марчука через поганий стан зі збереженням боєприпасів.
У 2008 році Марчук став позаштатним радником президента Віктора Ющенка. У 2014 році чоловік керував Міжнародним секретаріатом з безпеки та цивільної співпраці між Україною та НАТО. Через рік Євген представляв Україну у підгрупі з питань безпеки Контактної групи у Мінську щодо ОРДЛО. Певний час Євген очолював українську групу на переговорах з Росією.
У 2021 році політик захворів на коронавірус. Це спричинило гостру серцево-легеневу недостатність, тож у серпні Євген помер. Марчука поховали на центральній алеї Байкового кладовища.
Марчук перебував у шлюбі з головною редакторкою щоденної газети "День" Ларисою Івшиною. Від першого шлюбу має двоє синів — Тараса та Вадима. Політику встановили сірий гранітний пам'ятник у вигляді широкого хреста. По середині меморіалу можна побачити бронзовий барельєф Марчука. Біля пам'ятника розмістили гранітну скульптуру ангела з довгими крилами, який навколішках тримає підсвічник. Також на могилу періодично приносять живі квіти.
Лариса Івшина про чоловіка
Народився маленький хлопчик в степовій, південній Долинівці... наділений потужним генним кодом і якостями батьків українців, які витримали Голодомор 1933, пережив з мамою тяжкі роки тої війни... дві похоронки на тата... Ріс стійким, жвавим, здібним до всього...від брата, що вчився в Одеській консерваторії навчився музичної грамоти і володіннння інструментами, від вчительки, що приїдила в село з Гайворона – смаку до мов... спочатку німецької, потім англійської, іспанської... Все життя йому було цікаво вдосконалюватись...
Пам'ятаю, як після непростого перельоту, прокинулась від того, що Євген Кири лович запросив до себе перекладача (носія мови) з посольства і шліфував з ним нюанси, наголоси...бо мав виступати в конгресі Сполучених Штатів..... Він дуже багато зробив для країни, щоб вона була Україною! Іншою..., але протидія була величезна, помічників мало.... зараз без нього важко... І тим, хто розуміє чому, і тим, хто не розуміє....
Завжди з ним була глибина етичної заповіді, вже хворого батька: " Сину, я чув по радіо, що тебе обрали великим начальником... дивись, не обіжай людей!"...
....Євген – в перекладі – благородний... кожен, хто Його знав, мав можливість побачити, яке воно – благородство...
А в глибині душі і пам'яті завжди жила долина з зеленої запашної Долинівки, рідна хата, чорний кінь В'юн, гора Сракачиха...,на якій так весело було зимою.... домашній герой кіт Мартин, який щоранку приносив здобич на поріг... Завжди з ним був яскравий і непереможний Український світ. І Він захищав Його вище сил.
І українцям слід пам'ятати і захищати своїх сильних і справжніх....