Такий висновок можна зробити із виступу одного із претендентів на цю посаду Сергія Компанійця, який не посоромився навіть провести пресконференцію на цю тему. Не посоромився, проігнорувавши етичний аспект, адже він, претендуючи на посаду головного режисера-директора нашого обласного академічного музично-драматичного театру, отримав нуль голосів членів комісії.
Можна сказати, що комісія була не досить компетентною, але її обирали двічі, і другого разу дотримались певних формальностей і вимог. Але голоси поділились порівно і жоден кандидат не набрав більшості. Тим часом Сергій Компанієць розповідає таке: «Минуле керівництво театру в якийсь час не знайшло спільної мови з більшістю колективу. Під час підготовки до другого конкурсу колектив показав червону картку Євгену Курману і він покинув театр. І на сьогодні постать Євгена Скрипника сприймається як людини, яка продовжує справу Курмана. Якщо він стане керівником, то йому перейде весь негатив, який був стосовно попереднього керівництва. Рішенням цієї проблеми може бути лише запрошення до керівництва людини «поза».
Не зайве було б зазначити, звідки така інформація про червону картку і нібито розкол у колективі театру, адже пан Сергій не має до нього прямого стосунку. Аргументи його не досить переконливі: «Я спілкувався з кількома акторами з нашого театру і вони особисто мені це сказали. У нас маленька кількість талановитих акторів. Розглянемо ситуацію, якщо на цю посаду прийде Євген Скрипник. Він є одним з провідних акторів, який зараз грає головні ролі в багатьох виставах. Євгена можуть надалі не запрошувати на головні ролі, тому що це конфлікт інтересів стосовно і його дружини, яка теж займає важливе місце в театрі як актриса. У будь-якому випадку той негативний градус, який є в колективі, він підніметься. … Якщо будь-хто з претендентів очолить театр, то це призведе до катастрофи. Перемога Олексія Дорошева призведе до того, що молоді актори підуть з театру».
Виходить, наш театр без Сергія Компанійця, так чи інакше, загине. Правда, він зауважив, що не буде брати участь у наступному конкурсі.
Не беруся оцінювати творчі здобутки Сергія Компанійця (зокрема, він був режисером другого фестивалю «Кропивницький»), але, судячи із біографічних довідок, він випускник нашого педуніверситету. На жаль, дуже багато розумних і креативних його колег не стали чудовими вчителями (саме таких, як повітря, потребує наша школа), а подались у різноманітні сфери гуманітарного напрямку. Можу судити лише про ЗМІ. На жаль, у більшості редакцій не лише серед працівників, а й редакторів та засновників немає жодного (!) випускника факультету журналістики класичного університету. Кожен, хто хоч трохи цікавиться цим, підтвердить: рівень ЗМІ за останнє десятиліття катастрофічно знизився.
Отож, кого б не обрали очільником нашого театру, насамперед важливо, аби це була людина із відповідного середовища, з профільною освітою та школою професійного зростання.
Світлана Орел