«Буча сталася НЕ за один день. Багато років російська …пропаганда розпалювала ненависть, дегуманізували українців, … закладала ґрунт для цих звірств. Я закликаю науковців з усього світу досліджувати, що призвело до Бучі», – заявив міністр дмитро Кулеба.
І це справді серйозне завдання для спеціалістів різних галузей: психологів, мовознавців, соціологів… і навіть економістів і фізиків…
Важливо, що навіть в недавній світовій історії є приклад подібного наукового дослідження. На початку 90-х воно допомогло засудити тих, хто не тільки фізично здійснив звірства в Руанді, а також і пропагандистів-журналістів, які цю різанину спровокували. Спочатку дегуманізували частину суспільства, а потім нацькували на неї іншу. Що призвело до майже мільйона смертей.
Міжнародний трибунал хотів засудити пропагандистів, однак довести їхню провину було непросто. От як довести, що люди озвіріли саме тому, що наслухалися пропаганди, а не тому, що єто майо лічноє мнєніє? Але один професор із Гарварда зумів це довести.
Він зробив карту поширення радіохвиль саме того радіо, яке закликало людей вбивати своїх співгромадян. А потім зробив карту, на якій позначив усі випадки вбивств і також кількість засуджених за ці вбивства. Потім наклав ці дві карти одна на одну й помітив разючу схожість. Виявилося, що в тих районах, де гори заважали прийому радіохвиль, кількість вбивств була значно меншою або взагалі відсутня, порівняно з територіями, де радіо активно транслювалося.
Саме це радіо дегуманізувало частину своїх громадян, називаючи їх «тарганами» й «зміями» і закликало активно їх знищувати. А людська свідомість так влаштована, що тарганів знищувати можна. От вони й кинулися це робити. І вбили майже мільйон людей.
Так була доведена провина пропагандистів. Вони отримали довічні терміни.
Російський народ і його армія – це такий самий продукт пропаганди. Якщо не вдаватися в радянський дискурс, а зосередитися на відносно сучасному періоді, то на думку одразу спадає Перша російсько-чеченська війна. Уже під час цієї воєнної кампанії росіяни чинили страшні злочини.
Наприклад, у с. Самашки російські окупанти влаштували справжню різанину. Поставили людям ультиматум – ті нібито повинні віддати їм більше 200 автоматів. Однак у людей знайшлося тільки 11. Їх і віддали. Більше не було.
Старійшини села навіть попросили чеченських військових покинути село, аби вберегти його від російського «асвабаждєнія». Однак росіянам було до лампочки і вони почали «зачистку». Накрили село градами й смерчами. А підвали, у яких переховувалися жінки з дітьми, закидали гранатами. І назвали це «спецоперацією». Убили більше 200 людей, звісно ж, мирних.
Але важливо, що тоді російські журналісти були на боці чеченського народу. Вони називали окупантів «федеральные войска», а чеченців – «борцы за свободу». І звісно, всі ці звірства висвітлювали, не приховували. Саме наявність демократичної преси тоді змогла повністю поставити народну думку на бік Чечні.
Однак з приходом Путіна ситуація кардинально змінилася. ЗМІ змусили закрити рот. А мовний інвентар пропаганди суттєво змінився: окупанти вже були марковані як «наши войска»/ «российские войска», а чеченці стали дегуманізованими «бойовиками», «бандформуваннями» і т.ін. І о, диво – переважна більшість населення уже стала на бік окупанта. Чеченцями пропаганда почала лякати дітей. І вже мало хто критикував російську армію за її звірства.
Російська дегуманізація українців не припинялася ні на секунду після розпаду СРСР. Спочатку на рівні анекдотів про «хохлов». Згадайте хоча б першу шпальту газети «Советский спорт» 1999 року із заголовком «БЕЙ, ХОХЛОВ… СПАСАЙ РОССИЮ». Не важливо, що Хохлов – то було прізвище футболіста. Важливо, що саме таку фразу винесли в заголовок. Без уточнень до прізвища. З появою інтернету ця ненависть перенеслася туди, в коментарі під будь-яким дописом з української теми. Але то були тільки тривожні дзвіночки.
У 2010 році у фільмі «Ми з майбутнього – 2» українцям приліпили тавро «фашиста». Усі українці там ходять у нацистській формі і з нацистським прапором. Фільм подивилася широка аудиторія і пустила цей маркер у свою голову. Мудріші люди вже здогадувалися, до чого це йде. А я ще не хотіла вірити. Але навесні 2013 року переконалася, що війна близько. З різницею в місяць (у березні й квітні) на російському ТБ з’явилися два сюжети.
Один розказував, що Тарас Шевченко фашист. "За ненависть Тараса Шевченко к русским фашисты разрешали ставить его портреты рядом с портретом Гитлера", – сказано в сюжеті. Враховуючи, що згаданий фільм уже посадив зерна пропаганди про українців-фашистів, такий сюжет допоміг їм краще зійти.
Другий – це вже відома фраза Івана Урганта на Першому російському каналі. «Я порубил зелень, как красный комиссар жителей украинской деревни», – весело сказав він, нарізаючи кріп. Так і нав’язали російському глядачеві, що українців можна різати, як кріп. От вони й досі рвуться «резать укропов».
Тому, хто там зараз жаліє бідненького Урганта, який виставив картинку «нет войне», не варто зачаровуватися. Ця людина зробила немало для тотальної дегуманізації українців.
У 2014 шквал пропаганди зводився до одного меседжа: «косить укропов»/«мочить укропов»! Але зверніть увагу – це все ще були завуальовані заклики. Тобто вбивати закликали не українців, а якихось укропів. Типу неживих персонажів. Яких не шкода. Але з кожним роком образ «укропа» поступово відходив на другий план. І все частіше стали лунати заклики вбивати не якихось уявних укропів, а саме українців.
По суті, це те саме, що гітлерівці робили з євреями. Починали з дегуманізації: у дитячих книжках обзивали їх «отруйними грибами», для старшого віку – порівнювали з пацюками, для освіченіших – називали проміжною ланкою між людиною і твариною… А згодом ці формулювання трансформувалися в страшний термін «остаточне вирішення єврейського питання».
Так і російська пропаганда: провела своїх глядачів від дегуманізованих «УКРОПІВ» – до масового вбивства УКРАЇНЦІВ.
Опублікована кілька днів тому на головному російському ресурсі стаття «Что Россия должна сделать с Украиной» – це і є маніфест «остаточного вирішення українського питання», у якому чітко звучить страшний термін «ДЕУКРАИНИЗАЦИЯ». Уже ніхто не ховається за термінами «хохли» й «укропи». Жодних ілюзій. Просто заява на знищення цілого народу. Тому й сталися Буча, Ірпінь, Маріуполь, Краматорськ… Тому й 80% підтримки цих звірств з боку росіян.
І все це було б не можливим, якби не соловйови-кисельови-скабеєви. Тому після путіна саме ці люди – перші кандидати на лаву міжнародного трибуналу!
А вже науковців, які доведуть їхню провину, у нас вистачить!
Ольга Кирилюк