Хто підтримує гібридну війну проти друкованого слова і «Народного слова» зокрема?

Друковане слово сьогодні катастрофічно втрачає – в тиражах, у впливах, в інтелектуальному наповненні. Багато хто вважає, що це природний процес – інтернет, мовляв, наступає. Але по суті, це різні явища, які мали б доповнювати один одного, а не заміняти.

Наступ на пресу розпочався давно. Ще економічна криза 90-их, після сплеску інтересу до нових видань, які тоді ставали по-справжньому незалежними, потужно вдарила по друкованих ЗМІ: відсутність вітчизняного паперу, інфляція, суспільні розчарування. Мало хто тоді встояв. А ті, що збереглися, мусили кидатися у іншу форму виживання: програма ТБ, реклама, анекдоти, поради, рецепти, низькопробні інформашки про зірок шоу-бізнесу чи світові сенсації.

Справді якісному журналістському продукту втриматися було дуже важко. Запит суспільства на нього – майже нульовий, влада за рідкісними винятками хотіла слухняних і запопадливих. Не дарма ж ще із середини 90-их журналісти-професіонали заговорили про роздержавлення преси і ЗМІ загалом. Думаю, якби цей процес розпочався тоді, сьогодні ми мали б певний сегмент, набагато потужніший, ніж нині, якісної і конструктивної журналістики. Більше того, я певна, якби ми мали таке мільйоннотиражне незалежне витання, як, скажімо, польська «Газета виборча», яке б пару десятиліть попрацювало на суспільство, наша країна була б набагато кращою й заможнішою. Адже усе твориться насамперед у свідомості людей, і тільки потім стає матеріальним. А не навпаки.

Але процес роздержавлення, як і багато чого іншого у нас, забалакали і відтягнули на пару десятиліть, коли разюче змінились обставини і він уже не приніс бажаного результату. Тим більше нищівного удару по друкованому слову нанесла «Укрпошта». «Геніальні менеджери», що взялися зробити цю державну інституцію беззбитковою, встановивши собі кількасоттисячні зарплати, підняли тариф на доставку так, що він у ціні одного номера газети перевищував усі редакційні витрати! Вдумайтесь: праця колективу професійних журналістів, коректорів, літредакторів, вартість паперу, поліграфічних матеріалів, сам друк газети – менше коштують, ніж доставка видання до читача! Яка економіка це витримає?! А до всього ще й раз на кілька місяців проводять якусь інвентаризацію і купити газети неможливо. Так було минулого тижня на нашій центральній пошті. А більше кіосків по місту нема – їх давно закрили! Кому газети будуть потрібні через кілька днів після виходу? Ще один репутаційний і фінансовий удар!

І при цьому жодні протести, заяви, круглі столи, зустрічі з керівництвом «Укрпошти» не дають жодного результату! Навіть зміна влади в країні не похитнула цих «менеджерів», керівництво уряду змінювалось, але воно незмінно продовжувало контракт із цими могильниками друкованого слова!

У цьому штормовому інформаційному морі «Народне слово» не без значних втрат, але трималось. Хто ж хоче ще раз вдарити по ньому? Щоб добити остаточно? 27 квітні комунальне підприємство обласної ради «Регіональний центр розвитку послуг» подав до Господарського суду Кіровоградської області позов ТОВ «Редакція газети «Народне слово» про стягнення заборгованості, розірвання договору оренди та примусове виселення з орендованого приміщення. Скільки б ви думали ціна позову? Аж 14388 гривень 17 копійок!

КП на десяти сторінках позовної заяви звинувачує редакцію, що та заборгувала оці кілька тисяч за оренду, у приміщенні, мовляв працює не одна редакція, а ще одне підприємство зі схожою назвою, кімнати здаються в суборенду, тож – стягнути борг і виселити!

Зачекайте, шановний «Регіональний центр розвитку послуг»! Згідно із Законом про роздержавлення ЗМІ приміщення, у яких знаходяться редакції, мали б взагалі бути передані їм безоплатно або ж стягуватись символічна плата. При цьому йдеться про довгострокову оренду. У «Народного слова» є нотаріально посвідчений документ, яким така оренда встановлена до березня 2032 року! У позові ви, ніби між іншим, зазначаєте, що так, було таки розпорядження голови Кіровоградської обласної ради від 12.03. 2017 року, яким для приміщення редакції встановлювалась символічна орендна плата 1 гривня за квадратний метр. Але, мовляв, редакція не використовує усю площу для власних потреб, отож, ми упускаємо вигоду.

Шановні, ви маєте справу із закладом, який продає ковбасу і горілку, чи з тим, який продукує суспільно значимий інтелектуальний продукт? Чи вам це байдуже? Як працівникам комунального підприємства, може, й так. А як громадянам? Чи ви не бачите, який страшний вплив на свідомість має поверхове, непрофесійне, не перевірене, а на цьому хаотичному полі і вороже нам слово? Вам мало гібридної війни? Так, одне «Народне слово» погоду у країні не зробить. Але це маленький форпост, з яких складається наш інформаційний захист! Вам це треба пояснити окремо?

Та більше того! Навіть ті 14 тисяч гривень редакція таки сплатила, тільки ж платником там був не ТОВ «Редакція газети «Народне слово», а інше ТОВ – «Громадська газета «Народне слово». Ось що повідомила редактор Оксана Рибченкова: «Щодо нібито боргів: в нас є документи про оплату, а також акти виконаних робіт, ними підписані. Чому претензія? Бо у нас є два ТОВ, у назвах яких є «НС». Одне видає газету, інше її фінансує. У тому числі й оплачували оренду по рахунках, які виставляли орендодавці. Цікаво, що вони визнають, що гроші брали, але кажуть, що юридично вони праві)))). У нас угода про оренду на пільгових підставах (як роздержавлене ЗМІ) – це було по гривні за квадрат, далі – з урахуванням індексу інфляції. Щодо нібито суборенди, яка нам заборонена: жодного договору суборенди редакція ні з ким не вкладала, приміщення використовуємо для виконання статутної діяльності (згідно статуту, основною є видавнича діяльність, інші – ще десятки видів). Тобто ведучи іншу, не заборонену статутом та законодавством діяльність, редакція таким чином забезпечує можливість основної – видавничої». Тобто, газета шукає можливості вижити. Але оцю бюрократичну зачіпку наше «бідуюче» комунальне підприємство і хоче використати, аби виселити редакцію із приміщення у центрі міста!

Що це? Тупість, підступність, цинізм? Чи, може, це така політика новообраного керівництва обласної ради? Так, чи ні, Сергію Павловичу Шульга? Розберіться з керівництвом цього КП – чого їм не вистачає – кмітливості, розуму, чи совісті?

Світлана Орел


Надрукувати   E-mail