Кому не відомий вислів нашого земляка, видатного письменника і не дуже далекоглядного політика Володимира Винниченка про те, що українську історію не можна читати без брому? І справді, погляньте на попередні наші пів тисячоліття. Старші люди сказали б – як пороблено. Деякі вчителі жалілися – дітям важко викладати історію України, бо одні поразки, плачі й жалі…
Гетьмани, великі полководці, виграні грандіозні битви, нечуваний героїзм і самопожертва … і зрада, і Руїна, і ріки крові та безмір страху, що століттями сковував нашу волю. Доходило до того, що люди навіть уголос боялися сказати ці слова – незалежна, самостійна Україна.
Що вже казати про минуле століття! Світ тільки зараз починає усвідомлювати і визнавати наш найбільший Голодомор геноцидом. Та саме у ХХ столітті заясніла перша зірочка наших перемог – студентська революція на граніті. Та молодь, трохи молодша і трохи старша за мене, як і ми, що розпочинали Рух у тодішньому Кіровограді, уже не мала у душі страху своїх батьків і дідів, які заради фізичного виживання гнулись, пристосовувались, не дбали про національну, а часто і про людську гідність. Хто засудить їх за це? Вони вижили, щоб прийшли ми. Ті, хто не мав страху і осягнув розуміння – справжню волю і добробут можна мати тільки у власній державі.
Нас наснажували приклади борців за Україну початку століття, героїв УПА, дисидентів, політв’язнів. І ми перемогли. Здобуття Незалежності, хоч і частково формальної, значно розширило і зміцнило наші лави. І вже Помаранчева революція стала вибухом, що сколихнула Європу. Але тільки ледь-ледь струснула злютовану власною вигодою та здатністю пристосовуватись і виживати корумповану верхівку. Та однак це теж була перемога.
Майдан уже струсонув владу потужніше, багато хто посипався з насиджених місць, аж до того, що наш лютий ворог-росія злякався і ошкірився окупацією Криму та Донбасу. Він століттями намагався вбити той Святий Дух, який є у нашій землі і у нашому народі. Що не робив, які страждання і лиха не чинив, а не зміг. А тепер, коли піднялися вже нові й нові покоління без страху перед цим монстром і з любов’ю у серці, він розгубився і вирішив знищити нас зовсім
Зібрав величезну кількість заліза-зброї, яку й у нас частково повидурював, не шанує, не рахує своїх жертв, кидає їх не міряно у вогонь, а у нас же кожен, хто загинув – золотий і дорогий, наш цвіт, наша еліта. Але вже світовий маятник хитнувся у наш бік. Зло приречене. Чим більше росія кидає на нас ракет, тим більша наша воля до перемоги, тим сильніший наш Дух. Як не назвати його Святим?
Це буде велика Українська Перемога. Але не остаточна. Бо ще треба буде перемогти, видерти, вичистити смолу корупції, пристосуванства, недбальства і продажності. Щоб засяяла одвічна українська умілість і дбайливість, любов до всього живого і одухотворення річки, лісу, тваринки, рослинки і нашого Слова.
Але й ця перемога має бути. Бо настала епоха українських Перемог!
Світлана Орел