Біль, втрати, рани, каліцтва, сльози, страшні страждання, жахливі руїни, де навіки поховано усе, що для багатьох було дорогим і рідним, розбиті серця тих, хто втратив близьких… Якою міркою виміряти усе це, чим оплатити?..
Наші матеріальні втрати сягають мало не трильйона доларів. Та однак – 31-шу річницю своєї Незалежнолсті ми зустрічаємо як ніколи згуртованими: 98 відсотків українців вірять у нашу перемогу. У свою перемогу! Більше трьохсотп’ятидесяти років імперія наполегливо робила з нас малоросів. Ця хвороба стала хронічною, масовою, і, як вважав наш геніальний земляк Евген Маланюк, її доведеться ізживати десятиліття й десятиліття.
Ми потроху здирали із себе шари залежності від росії. Матеріальний – пригадуєте, як ширилась теза, що без економічних зв’язків з нею ми пропадемо? Не пропали. Історичний – поступово відживлювали національну пам’ять, відкрили архіви, жахнулись безміру наших жертв, та й досі дивуємось ницості імперії, яка навіть скелети наших князів повиривала із землі і повивозила, щоб ми втратили пам’ять про свою велич. Духовний – повільно, поступово відкривали для себе правду про Московський Патріархат, тяжко видираємо із серця його сатанинську брехню, бо замішали її на Божій правді. Усі роки Незалежності цей процес тривав. Але ж і Москва не дрімала, вона застосовувала усі новітні технічні та технологічні можливості, руйнувала нас ізсередини як могла, ставила нам своїх президентів, підкуповувала міністрів і голів СБУ.
І добилась багато. Найголовніше – величезну зневіру нашого люду в Україні і українцях. Ми проклали людству дорогу в космос, наші вчені, наші уми – та не може бути. У Києві народились комп’ютерні технології – не говоріть дурниць. Україна може годувати пів земної кулі – про що ви кажете? І ще багато й багато подібного. Не вірю нікому й нічому – все куплено, всі продаються. І на цьому фоні – зубожіння мільйонів, девальвація національної валюти, злидні, які не злазять з нашої шиї, як у тій казці.
Ні, не дарма сподівався Путін взяти нас за три дні. Але сталося чудо. Якась Божа сила відкрила невидимі досі нам шлюзи у наших серцях і душах, закипіла козацька кров воїнів, забуяла у їхніх руках сила, а в умах кмітливість предків, вибухнула небачена доброта – нагодувати, зігріти, прихистити, відрадити, підтримати, – під якою просто тріщать кості імперських стереотипів і століттями нав’язуваних нам понять про нашу роз’єднаність і нездатність бути державою.
Зранена, окривавлена, в руїнах, Україна засяяла на весь світ і змусила повірити в себе. Це наше духовне світло б’є західною зброєю втілення зла на планеті.
Тепер головне не згубити це світло і віру. І не лише після перемоги. Уже й зараз, як отруйні гадюки, виповзають якісь політичні розбірки, чутки, що їх наївні підхоплюють і ширять. Ворог прекрасно знає наші слабкі місця – довірливість і прагнення до справедливості. І століттями ловив нас на цей крючок. Навіть переможений, використовуватиме його знову і знову.
Нинішні випробування гартують нас. Якщо матимемо повагу до самих себе і віру у ту Божу силу, яка є в нас, не тільки переможемо. – відбудуємо і відродимо Україну кращою, ніж була.
Слава Україні!
Світлана Орел