Українські ЗМІ облетіла новина про те, що СБУ провела обшуки в Кіровоградській та Олександрійській єпархіях, а також за місцями проживання фігурантів, відкритих службою справ.
Серед іншого у них виявили листування митрополита Кіровоградського і Новомиргородського з патріархом московським кирилом та вилучили велику кількість виготовлених у рф антиукраїнських матеріалів. За попередніми оцінками, у текстах антиукраїнських матеріалів містяться ознаки вчинення кримінальних правопорушень за ст. 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України) і ст. 161 (порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками).
Ці матеріали активно поширювали серед священнослужителів і вірян, щоб сформувати серед них позиції, вигідні росії, зокрема щодо належності Криму. Автор однієї з книг – Андрій Новіков, екссекретар Одеської єпархії УПЦ МП, який у 2014 році виїхав до рф. Зараз він веде власний телеграм-канал, де пропагує російські наративи.
За ініціативи СБУ всі вилучені матеpіали відпpавили на експеpтизи. Служба безпеки пpодовжує pозслідувати дане кpимінальне пpовадження і пpацює над пpитягненням до відповідальності усіх винних у посяганні на незалежність, теpитоpіальну цілісність та деpжавний сувеpенітет Укpаїни.
З початку війни СБУ відкpила 23 кpимінальні пpовадження щодо підpивної діяльності окpемих пpедставників УПЦ МП, вже є 33 підозpюваних – від класичних агентів збоpу інфоpмації до коpигувальників вогню.
Коментар Ця ситуація мала б здивувати суспільство – як же так, священники, люди, які сповідують високу духовність, віру Христову, що апріорі має нести світло, добро і любов кожній людині, і тут – таке. Але хто хоч трохи мав можливість побачити діяльність РПЦ, а на наших теренах це – УПЦ, як би вона не відхрещувалась від ординського протекторату, той, я впевнена, не здивувався ні на грам.
Не раз доводилось чути, як переслідують, зневажають і навіть шантажують священників, які мали сміливість перейти у справді українську церкву. Як переслідується у цій подобі церкви будь-яка вільна думка, не кажучи про вчинок чи непослух. Свого часу багато було сказано про тоталітарні секти, то УПЦ недалеко втекла від них.
Такі обшуки та кримінальні переслідування подібних «батюшок» варто було проводити з перших років незалежності. Півтора десятка років тому мені трапилось ближче спілкуватись із одним з провідних священників УПЦ, який вважається справді глибоко віруючим. Він, очевидно, плекав якусь надію на українізацію УПЦ і попросив мене перекласти на українську мову деякі брошурки, які пачками надсилала їхня метрополія з Москви. Але навіть побіжне знайомство із тими текстами викликало жах і відразу.
Те. що українських святих приписано до Російської ПЦ, це просто квіточки. Прямим текстом – заборона відвідувати храми інших конфесій, відвертий заклик до ненависті і ворожнечі з такими віруючими. А найгірше – расова, національна ненависть до інших, неросійських народів. Зокрема Кавказу, які зображалися у тих оповідках просто вовками, звірами у людській подобі, а російські воїни – лицарями, яких оберігає Божа мати!
Спроба пояснити священникові, що такі тексти у корені суперечать ддуховносі і Божій вірі, як такій і їх не можна не лише перекладати і пропагувати серед віруючих, а навіть зберігати у храмі, ні до чого не привели. Це була розмова сліпого з німим. Глуха стіна і абсолютне нерозуміння. Я писала про це не раз, закликаючи відповідні органи звернути увагу на подібну діяльність цієї церкви, але усі вони були так само глухі. Прокинулися лише зараз – такою ціною – страшних втрат, руїн, крові, страждань.
Що несла і несе ця церква народові? Темноту, ненависть, примітивізм, розбрат, чужу мову і відчуженість від усього рідного і справді духовного. І усе це прикрите позолотою величних хрестів, блискучих риз, молитов показного смирення, яке насправді є смиренням тільки перед вишщими чинами і великими грішми…
Справді віруючі люди бояться Божої кари. Фарисеї УПЦ отримають її, але важливо, щоб мали вони і кару людську.
Світлана Орел