Ситуація на уранодобувних шахтах залишається напруженою. Основні борги по заробітній платі «Енергоатом» погасив, але перспективи галузі не розвиднились. Платити за витратні матеріали, партнерам-постачальникам нічим. Питання в корені не вирішене.
Незалежна профспілка гірників закликала до проведення безстрокової акції протесту. Тим часом голова облдержадміністрації Андрій Назаренко намагається організувати діалог – він ініціює провести виїзне засідання енергетичного комітету Верховної Ради для розв’язання проблем уранодобувної галузі на майданчику Інгульської шахти. Голова ОДА разом із народним депутатом Сергієм Нагорняком зустрівся з шахтарями і керівництвом Схід ГЗК.
Проте вирішення цієї проблеми потребує твердої, цілеспрямованої, але й виваженої державної волі. Проблема дуже заплуталась і зайшла надзвичайно далеко. З НАК «Енергоатом» вже не один десяток років буквально викачували кошти на користь теплової енергетики, три чверті потужностей якої належить структурам Ріната Ахметова. Плюс корупційні схеми (досі до кінця не завершено судовий розгляд справи екснардепа Миколи Мартиненка, причетного до мільйонних розкрадань).
Зелена енергетика, екологічна чиста і дуже перспективна. Поки ми це усвідомлювали, раділи і відкривали їй широку дорогу, у Європі вже почали різко зменшувати її ціну за кіловат. До нас перетекли інвестиції, а тепер інвестори, серед яких і наші олігархи, криком кричать – не маєте права зменшувати ціну. Сподіваються на слабкість держави, і не дарма. Адже не один рік різниця в балансах лягала на атомну, у тому числі й уранодобувну галузі. І на нашу кишеню, звісно, яку гривня 68 очистить суттєво.
І цей вузол не розрубаєш миттєво. Бо й у тепловій енергетиці – люди й робочі місця, і зелену не можна відкидати. Усе слід прорахувати і зважити. Щоб допомогти нашим шахтам треба елементарно встановити врешті-решт адекватну ціну на кілограм урану, яку регулярно і чітко сплачувати. Але для цього всього треба знання, професіоналізм і тверда державницька позиція. А де вони, коли тільки за останні два роки змінилося кілька міністрів, кожен з яких мислив інакше і тяг у інший бік.
Тож, чи допоможе тут виїзне засідання комітету ВРУ? Чи не перетвориться воно на чергову спробу товкти воду у ступі?
Світлана Орел