Закон, прийнятий Конгресом США в пакеті із військовою допомогою Україні, створює механізми для конфіскації активів Російського центрального банку президентом Джо Байденом на користь України. Сума, заморожена у Штатах, невелика, до 8 млрд дол., але цей крок відкрив друге дихання у трансатлантичних дебатах щодо майбутнього таких активів. Як і у випадку інших великих санкційних рішень, основним майданчиком для обговорень стала Група семи, де США, Велика Британія та Канада цей крок підтримують, а європейська частина «сімки» виступає проти. Крайнім терміном для прийняття політичного рішення щодо російських активів називають саміт лідерів 13–15 червня із розрахунком, що восени механізм може почати генерувати кошти з близько 300 млрд дол. для України.
Наразі у партнерів на столі лежать різні варіанти рішень, серед яких можна виокремити такі основні:
- передача Україні прибутків на заморожені російські активи в міру їхньої генерації;
- видача кредиту Україні або випуск облігацій, які погашатимуться прибутками на заморожені активи;
- конфіскація всієї суми заморожених активів;
Німеччина і Франція, а також Європейський центральний банк схиляються до першого варіанта, який для них є найбезпечнішим, а для нас, відповідно, найменш привабливим і не амбітним. Рішення, яке зараз фіналізується на рівні ЄС і прийняття якого очікується до кінця червня, передбачатиме передачу більшої частини прибутків на російські активи, заморожені в Європі, для підтримки України, в тому числі на покриття військових потреб. Ця сума може становити близько 3 млрд євро на рік. Утім, це стосуватиметься лише прибутків, зароблених з 2024 року. Прибутки за 2022–2023 роки, що дорівнюють 3,85 млрд євро після оподаткування, залишаться в бельгійському депозитарії Euroclear для страховки від непередбачуваних витрат, пов’язаних із санкціями щодо Росії. Це при тому, що Euroclear задекларував прямих втрат і втраченого прибутку за цей період лише на 113 млн євро.
Друга опція була нещодавно запропонована Сполученими Штатами як компроміс і спрямована на підсилення першого варіанта, прийнятного для європейців. «Ми на такому етапі, коли маємо розглянути всі можливі шляхи для максимізації цінності заморожених резервів для України, — сказав 10 квітня в Києві заступник радника президента США з національної безпеки Даліп Сінгx, який спеціалізується на питаннях міжнародної економіки. — Ми не можемо чекати вічно».
Пропозиція США стосується створення механізму випуску облігацій або кредиту, забезпечених майбутніми прибутками на заморожені російські активи. «Замість того, щоб просто передавати щорічні прибутки від резервів... концептуально можливо передавати прибутки і за 10 або 30 років. Нинішня вартість цих прибутків становить дуже велику суму», — пояснив Сінгx. За різними оцінками, це може бути від кількох десятків до 50 млрд дол. Схожа пропозиція, яка обговорювалася раніше, передбачала передачу заморожених активів у спеціалізовану установу, яка здійснюватиме управління цими активами, а прибуток гарантував би випуск так званих облігацій свободи. Втім, жодна із цих обговорюваних моделей наразі не є детальною або остаточною.
За даними видання FT, навіть до такої пропозиції США в посадовців «однієї великої країни ЄС» є питання, наприклад, що буде з облігаціями, гарантованими 10-річними прибутками на заморожені російські активи, якщо війна завершиться через кілька років і активи буде повернуто Росії в рамках мирної угоди. Варто нагадати, що країни Групи семи раніше зобов’язалися тримати російські активи замороженими, доки Росія не просто завершить війну, а й заплатить Україні за завдану шкоду, яка, за останніми даними Світового банку, за два роки повномасштабного вторгнення уже перевищила 486 млрд дол. Окрім цього, 14 листопада 2022 року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію, в якій визначено, що Росія повинна нести правові наслідки за свої протиправні дії, включаючи репарації за всю шкоду, спричинену такими діями. Тобто у випадку, якщо війна завершиться на умовах, коли Росія не лише не платитиме репарацій, а ще й буде винагороджена поверненням заморожених активів, нові безпекові виклики, що постануть перед нашими європейськими партнерами, будуть неспівмірними із непогашеними облігаціями для України.
Із юридичного або фінансового погляду, така модель не заперечує повної конфіскації, адже у разі її проведення облігації або кредит можуть бути погашені частиною конфіскованих активів. З політичного погляду, це може стати пасткою, адже домогтися повної конфіскації буде значно складніше, майже неможливо, бо цей півзахід зіб’є імпульс адвокації, а партнери, поставивши галочку навпроти задачі, не хотітимуть більше повертатися до неї. Саме тому, на нашу думку, потрібно продовжувати вимагати повної конфіскації російських активів і з максимальною користю використати час до червневого саміту лідерів «сімки». Два роки традиційного інструментарію санкцій і підтримки України не змусили Росію зупинити війну, що ставить перед демократичним світом вимогу мислити та діяти абсолютно по-новому. Не лише українці, а й поважні іноземні професори вже неодноразово пояснювали, чому конфіскація як контрзахід не суперечитиме міжнародному праву, а також не нестиме суттєвих фінансових ризиків для долара, євро, фунта чи єни у разі спільних дій країнами «Великої сімки» та ЄС. Що стосується погроз Кремля конфіскувати західні активи в Росії у відповідь на конфіскацію їхніх резервів, то це і так відбувається вже понад рік, а серед експропрійованих компаній такі, як «Карлсберг», «Данон» і багато інших.
Наші західні партнери мають усвідомити, що саме на кону в цій війні, і це не лише виживання української нації. Колишній міністр збройних сил Великої Британії Джеймс Гіппі, зокрема, попередив, що патова ситуація на фронті або поразка України призведе до нової холодної війни на десятиліття і коштуватиме Заходу трильйонів доларів. Американський пакет допомоги, прийнятий у середині квітня, затримався в Конгресі на більш як пів року, що мало відчутний негативний вплив на динаміку нашої оборони та захист інфраструктури. У випадку затяжної війни важливо забезпечити Україні безперебійне фінансування, яке не ставатиме періодично заручником внутрішньополітичних суперечок у країнах — наших ключових партнерах. Конфіскація заморожених активів може стати одним із таких джерел. Окрім цього, західні платники податків можуть справедливо запитувати свої уряди, чому їхні кошти витрачаються на підтримку України, тоді як активи російських платників податків так ретельно оберігаються?
Ризики для Європи та світового порядку, які несе потенційна поразка України у разі невчасної та неповної допомоги, неможливо співставити із ризиками конфіскації. Європейським партнерам слід нарешті перестати повторювати про свої червоні лінії, які Кремль та інші світові тиранії занотовують із великим ентузіазмом, а зосередитися на тому, як рішуче допомогти Україні перемогти. Саме від їхніх дій сьогодні великою мірою залежить, на яких умовах закінчиться ця війна.
Олена Галушка, співзасновниця Міжнародного центру української перемоги та членкиня правління Центру протидії корупції, ДТ