Царська Росія завжди відчувала страх перед Тарасом Шевченком, що доводять численні випадки заборон вшановувати пам’ять видатного українця. Один з таких епізодів мав місце у повітовому містечку Херсонської губернії – Олександрії.
В Олександрії напередодні Першої світової війни діяв гурток, до якого входили Дмитро Чижевський, Панас Феденко, Андрій Долуд, Олекса Сім’янцев, Василь Недайкаша та інші. Гуртківці цікавилися українською історією та культурою, полемізували на різні суспільно-політичні теми, влаштовували театральні вистави та відзначали пам’ятні дати, пов’язані з минулим України.
У березні 1913 р. гуртківці організували святкування з нагоди дня народження Т. Шевченка. В урочистому зібранні брали участь учні вчительської семінарії, міської чоловічої гімназії та двох жіночих гімназій, а також майбутній театральний актор і режисер Гнат Юра, який тоді проходив в Олександрії військову службу. Через донос студента Середи про цю подію дізналися співробітники поліції, влаштували облаву й затримали всіх учасників зібрання.
Про цей епізод залишив спомин П. Феденко, який зазначав: «Ми вже готувалися заспівати «Заповіт», коли хтось сильно почав стукати в двері. Семінарист Олекса Губа – пішов відчинити, і перед нами з’явився інспектор Костенко. З ним були два поліціанти. Цей «малорос» глянув на портрет Шевченка і промовив скептично: «Свічки як перед святим». Згадуючи про цей епізод у листі до Валентина Сім’янцева, В. Недайкаша писав: «Поліція нас всіх затримала і, звичайно, ми були певні, що це нам легко не пройде. Але десь, біля другої години ночі нас відпустили. Як потім виявилося, нас врятував директор семінарії Левицький, який переконав директора міської чоловічої гімназії та начальниць жіночих гімназій, що необхідно рятувати молодь».
Члени гуртка залишили помітний слід в історії України: Д. Чижевський став видатним науковцем; П. Феденко пішов у політику, був членом Української Центральної Ради, а пізніше реалізував себе в науці; А. Долуд зробив військову кар’єру в Армії УНР (начальник штабу Армії УНР Першого Зимового походу); В. Недайкаша зайняв впливову посаду в українській розвідці міжвоєнного періоду та став успішним фермером у Франції. Натомість про зрадника Середу нічого не відомо.
Сергій Мілютін, історик