А в Африці меду немає

За оновленим церковним календарем Україна минулого тижня відзначила Медовий Спас. Дещо з історії меду.

– Для того, щоб зібрати 100 грамів меду бджолі необхідно облетіти не багато-не мало, 46 тисяч км.

– Для отримання ложки меду (30 г) 200 бджіл повинні збирати нектар протягом дня. Стільки ж бджіл повинні займатися прийманням нектару та обробкою його у вулику. При цьому частина бджіл посилено вентилює гніздо, щоб швидше йшло випаровування з нектару зайвої води.

– У 1985 році перуанські митники затримали на кордоні велику партію меду з Еквадору. Як виявилося, в ласощах містився кокаїн. Пізніше з'ясувалося, що наркотик не був підмішаний механічним способом. Для отримання смертельно-небезпечного меду бджіл випускали прямо на плантації коки.

– Мед, до речі, відмінний хоч і дорогий консервант, про що знали ще в давнину. Як відомо, тіло Олександра Македонського, який помер у поході, під час перевезення до столиці Македонії для поховання було загорнуто в мед, щоб запобігти розкладанню під час довгого шляху.

– Існують отруйні сорти меду. Їх отримують з нектару отруйних рослин. Такий мед називають п’яним і його ні в якому разі не використовують в їжу.

– Своїм існуванням бджільництво зобов'язане, «північним» бджолам, які заготовляють мед, щоб було чим підкріпитися взимку. В Африці теж існують бджоли, і вони теж переробляють нектар в мед, але вони не зберігають його у вуликах, оскільки в Африці немає зими, а значить, запасати мед просто не потрібно.

– У Парижі (в Place des Jardins) існує готель для бджіл. Він має вигляд невеликої конструкції з різних видів колод, дощок і цегли, де бджоли можуть будувати собі вулики в умовах міста. Зроблені такі готелі для збереження популяції бджіл і поліпшення життя рослин в міських умовах.

Фото – це могила Петра Івановича Прокоповича біля хутора Пальчики (Чернігівщина). Він створив першу в Російській імперії та єдину тоді в Європі школу пасічників. З 1830 року вона діяла на хуторі Пальчики. За 53 роки існування школи з неї вийшло понад 700 кваліфікованих пасічників. 1839 року він мав майже 3 тисячі бджолосімей, які приносили господарю до 20 тис. крб щорічного прибутку. Згодом його пасіка стала найбільшою в світі — вона нараховувала 10 000 бджолосімей. Тут на місці колишнього хутора Пальчики він і похований.

Петро Іванович Прокопович не просто винайшов в 1814 р — перший у світі розбірний рамковий вулик. Цей винахід можна вважати епохальним. Вулик Прокоповича дозволив вилучати мед, не винищуючи димом бджіл, як це практикувалося в ті часи. Настав кінець епохи знищення бджіл при відборі меду.


Надрукувати   E-mail