12 березня 1908 року було оприлюднено офіційне повідомлення про створення Акціонерного товариства Р. і Т. Ельворті, у власність якого переходив завод Ельворті в місті Єлисаветграді, майно фірми з активом і пасивом за балансом станом на 1 січня 1908 року. З п’яти перших керівників четверо були англійцями, а один італійським підданим — Павло Сальваторович Броджі.
Майно оцінювалося у шість мільйонів рублів, на цю суму було випущено 1500 акцій вартістю по чотири тисячі рублів кожна. Роберт Ельворті отримав 1456 акцій на суму 5 824 000 рублів; а решта 44 акції на суму 176 000 рублів належали іншим особам (членам родини, керівництву фабрики, при цьому найбільша кількість цінних паперів, а саме шість, належали В. Сомервелю; Е. Джекобс і П. Броджі мали по п'ять акцій; А. Іонгмен, Т. Пірс (тесть Р. Ельворті), В. Лартер, Ю. Ганзен, М. Лінденблюм — по три; Ф. Майш, В. Мишаков, М. Іонгмен, В. Ельворті (син Роберта Ельворті) — по дві акції; М. Ельворті (дружина Р. Ельворті), Е. Свон, сестри Р. Ельворті М.Е. Джордж, Е.Д. Кіднер, Е. Ельворті — по одній акції). Загальна кількість голосів складала 91, з них 75 були в Р. Ельворті, три — в В. Сомервеля, два — у П. Броджі, по одному голосу — у В. Ельворті, А. Іонгмена, Т. та М. Іонгмен, а власники ще однієї акції голосів не мали[1].
Павло Сальваторович Броджі, фотографія з архівно-слідчої справи №3961.
У перші роки встановлення радянської влади в Єлисаветграді майже усі колишні акціонери АТ Р. і Т. Ельворті виїхали на свою батьківщину, як приміром Роберт Ельворті, або ж просто емігрували до якоїсь з європейських країн. Чи не єдиним, хто не покинув місто і завод, який згодом націоналізували і він отримав радянську назву «Червона зірка», був працівник контори підприємства Павло Сальваторович Броджі. Чекісти відразу записали бухгалтера до списку «соціально небезпечних елементів» і завели на нього агентурну справу під назвою «Акціонер» та почали збирати до цієї папки, на якій швидко зав’язки перестали сходитися, будь-яку інформацію щодо Броджі.
В архівно-слідчій справі[2], фігурантом якої був Павло Броджі, обмаль його біографічних даних. Відомо, що народився у 1857 році в Одесі, батько був учителем. Здобув середню освіту, очевидно закінчив гімназію. Коли приїхав в Єлисаветград — невідомо. Працював у конторі заводу Ельворті. Кандадат у члени Правління АТ Р. і Т. Ельворті. Мабуть, мав якийсь капітал, бо проживав у власному двоповерховому будинку по вулиці Київській, 32. Станом на 1927 рік, дружині Павла Сальваторовича Алісі Вільямівні було 60 років, сину Георгію, який працював на заводі «Червона зірка» ливарником, 29 років, та донькам Марії і Валентині — 33 та 35 років відповідно. На думку декого з краєзнавців, П. Броджі володів ще й будинком по вулиці Михайлівській. У 1908 році, коли було створено Акціонерне товариство Р. і Т. Ельворті, Павло Сальваторович придбав вісім акцій на суму 32 тисячі рублів, що на той час було великою сумою.
Як бачимо, у книзі П.Босого[3] згадується, що П. Броджі був власником п’яти акцій, а у архівно-слідчій справі — восьми.
За одним із архівних документів, у 1912 році працівник контори заводу Павло Броджі мав оклад 250 рублів. Разом з тим у книзі Пенсійної каси службовців підприємства у січні того ж року Павло Сальваторович при окладі 350 рублів сплачував до каси 12 рублів 50 копійок.
4 лютого 1927 року Павла Броджі заарештували за «систематичні листи колишньому власнику заводу «Червона зірка» Роберту Ельворті, який проживає в Англії, про стан на цьому заводі з метою економічного шпигунства на користь Англії та Італії».
Під час обшуку у квартирі по вулиці Київській, 32 чекісти вилучили листування господаря: з італійським консульством в Одесі — 47 аркушів; з Робертом Ельворті — 49 аркушів; з італійським посольством у Москві — 2 аркуші; інше листування — 60 аркушів.
Лист Роберта Ельворті до Павла Броджі, 25 травня 1921 року
З архівно-слідчої справи дізнаємося, що у 1921 році під приводом скорочення штатів заводу рахівник-контролер Павло Броджі був звільнений з заводу «як акціонер».
До переліку обвинувачень, які зібрав слідчий Зінов’ївського окрвідділення ДПУ Хімочко, увійшли такі: у 1920 році Броджі повідомив італійське консульство в Одесі, що в Зінов’євському Отмісцкомі є секретний документ про націоналізацію всього майна, яке належить італійським підданим. А у березні 1924 року італійське посольство дало завдання П. Броджі зібрати дані про італійських підданих, які зазнали збитків від революції в Єлисаветграді. Через деякий час Павло Сальваторович отримав від італійського посольства 1 мільйон рублів радянськими держзнаками 1920 року для розповсюдження серед потребуючих італійців. У січні 1927 року Броджі отримав завдання від італійського консульства в Одесі виїхати в місто Харків на зустріч з генеральним консулом Фурче, але Павло Сальваторович не поїхав через хворобу.
Головне ж обвинувачення на адресу Павла Броджі — листувався з Робертом Ельворті та повідомляв йому в Лондон дані про завод, що слідчий розцінив як економічне шпигунство. Так, наприкінці 1924 року П. Броджі повідомляв в Англію, що конторський інвентар заводу зберігається у сейфі каси підприємства; що на заводі працює дві тисячі робітників у дві зміни, і друга зміна закінчується о десятій годині вечора; що завод Яскульського закритий і кращі машини з нього перевезли на завод «Червона зірка»; що «Червона зірка» випускає багато машин, але поганої якості, тож на завод надходить багато нарікань від покупців; що робітники отримують 40 % від заробленого...
А.Б. Іонгмен (Альфред Борисович Юнгман, член Правління, директор-розпорядник Р.і Т. Ельворті ЛТД, після 1921 року виїхав до Австралії – прим. авт.) у листі до Р. Ельворті від 14 вересня 1921 року писав: «Ми отримали листа від Броджі кілька днів тому, написаного десь в середині серпня; він пише, що умови стають гіршими, навіть нестерпними, що більшовикам немає більше чим годувати населення, тому вони цинічно відмінили заборону на торгівлю і зараз дозволяють вільну торгівлю усіма видами продуктів харчування».
Згадується прізвище П. Броджі і у звіті директорів Р. і Т. Ельворті від 1 вересня 1921 року: «У нас було одне досить докладне повідомлення від Броджі, датоване березнем 1921 року, з якого ми довідалися, що фактично було неможливо багато зробити за 1920 рік, що з великими труднощами було знайдено роботу 300 чи 400 робітникам».
У 1925 році Павло Броджі неодноразово надсилав в Ангілю для Роберта Ельворті вирізки з газет, які стосуються заводу «Червона зірка». А той у своїх листах-відповідях дякував за ці вирізки Павлу Сальваторовичу.
Слідчий Хімочко дізнався від П. Броджі, що Р. Ельворті надсилав йому щомісяця по 5 фунтів стерлінгів через банк і вирішив, що то була платня за надіслану інформацію про завод «Червона зірка». І таким чином з 1921 по 1925 рік П. Броджі отримав загалом 275 фунтів стерлінгів. Слід сказати, що слідчий помилився у цьому твердженні, оскільки ті фунти стерлінгів, які щомісяця отримував П. Броджі, були відсотками за його акції АТ Р. і Т. Ельворті.
В обвинувальному висновку слідчий Хімочко пише: «У процесі слідства не добуто достатньо компрометуючих конкретних даних для передачі в суд обвинуваченого Броджі. Але беручи до уваги, що він соціально небезпечний елемент, справу припинити в карному порядку і направити її в Особливу нараду при колегії ДПУ УРСР та порушити клопотання перед Особливою нарадою про адмінвисилання Броджі як соціально небезпечного елемента за межі України (не СРСР, а саме України записане в обвинувальному висновку — прим. авт.). Звільнити П. Броджі з-під варти на підписку про невиїзд із Зінов’євська».
За рішенням Особливої наради при Колегії ДПУ УРСР від 13 січня 1928 року італійський підданий Павло Сальваторович Броджі підлягав виселенню за межі СРСР.
15 березня того року Броджі звернувся до начальника Зінов’євського окрвідділення ДПУ із заявою: «Я був викликаний місцевим Зінов’євським ДПУ в кімнату №12, де мені зачитали постанову Московського ОДПУ, що я повинен виїхати з СРСР у двотижневий термін. Я сказав, що хворий, та усе ж таки підписку дав. Я надав слідчому Хімочко дві довідки, видані лікарями Корбом та Гольденбергом, що стан мого здоров’я дуже тяжкий і тому мені краще залишитися тут, оскільки я не зможу перетнути кордон».
Як зазначено в архівно-слідчій справі, кримінальне переслідування щодо П. Броджі припинили 28 травня 1928 року через його хворобу.
Подальша доля акціонера АТ Р. і Т. Ельворті ЛТД Павла Сальваторовича Броджі невідома. Разом з тим, у списку власників акцій, датованому 1938 роком, згадується П. Броджі з італійського міста Ліворно[4]…
Володимир Поліщук
[1] П.Босий. Роберт і Пірс Ельворті. Кіровоград, 2012. https://library.kr.ua/wp-content/elib/bosiyP/elvorty.pdf
[2] ДАКірО. — Ф.5907. — Оп. 2Р. —– Спр. 3961.
[3] П.Босий. Роберт і Пірс Ельворті. Кіровоград, 2012. https://library.kr.ua/wp-content/elib/bosiyP/elvorty.pdf
[4] Іноземні підприємці в Україні (за документами Меморіального архіву Роберта Ельворті) / Упорядник П. Босий. – Кіровоград: Littera (видавництво Соціально-педагогічного інституту Педагогічна Академія),1999. - 184 с.