Цими днями виповнюється 65 років видатному економісту, нашому земляку Олександру Савченку. Його ідеї, якби були втілені, можливо, допомогли б нам досягнути кращих результатів в економіці. Але та інерція, яка усі роки незалежності панувала у владних кабвнетах, перепиняла їм дорогу.
Олександр Савченко народився 4 травня 1958 року в селищі Знам'янка Друга, Кіровоградської області. У 1979 р. закінчив Київський інститут народного господарства за спеціальністю «Промислове планування». До 1991 року працював асистентом, старшим викладачем, науковим керівником лабораторії, докторантом, професором. Викладав та проводив наукову роботу за кордоном: у Гарвардському університеті (США) та Лондонській школі економіки (Великобританія).З приходом на посаду заступника голови Національного банку України, розробляв основи нової монетарної політики, відкривав перший кореспондентський рахунок Національного банку України із західним банком, готував першу міждержавну кредитну угоду, організовував виготовлення та друк національної валюти ― гривні. Як виконавчий директор Європейського банку реконструкції та розвитку, у 1993 році став першим громадянином України, якому довірили представляти інтереси своїх країн уряди Румунії, Молдови, Грузії та Вірменії. Під час його роботи в ЄБРР фінансувалось понад 20 проєктів на суму пів млрд. дол. США, серед яких реконструкція Міжнародного аеропорту «Бориспіль» та кредитна лінія для малого та середнього бізнесу на суму 120 млн дол. США.
Повернувшись в Україну, був запрошений на посаду радника Прем'єр-міністра України та голови Національного банку України. У 1997 році спільно з банком «Аваль» та Міжнародною фінансовою корпорацією ініціював створення банку «Австрія Кредитанштальт Україна», який під його керівництвом у 1998 році був визнаний найкращим іноземним банком в Україні. Пізніше створив та став головою Правління ВАТ «Міжнародний комерційний банк». У 2005 році був призначений на посаду заступника голови Національного банку України. У вересні 2009 року став заступником міністра фінансів України. В березні 2010 року подав у відставку та очолив Міжнародний інститут бізнесу. Досліджував економічне співробітництво між Сходом та Заходом, економічні процеси в Україні, економічний аспект українсько-російських стосунків.
Був членом Центрального проводу Народного Руху України. Доктор економічних наук, профессор. Президент громадської організації «Народні фінанси». Автор (співавтор) 4 монографій і понад 300 статей на економічні та банківські теми. Автор книги «Баланс незалежності. Хроніка економічних реформ (1998–2005)». У книзі «Антиукраїнець або воля до боротьби, поразки чи зради» він аналізує не лише економічні, а й світоглядні причини нашого гальмування на шляху розвитку.
Олександр Савченко запропонував свою модель податкової реформи, яка, на його думку, приведе до економічного зростання: «Головна обставина, яка вимагає зовсім інших, принципових змін в податковій системі України — це війна з Росією, яка суттєво збільшує ризики інвестування і ведення бізнесу в країні. Ліками проти додаткових ризиків є лише додаткові прибутки, на які можна розраховувати в Україні. Це стосується i іноземних, і місцевих бізнесменів, а останні справедливо вимагають зменшення податкового і регуляторного тиску.
З урахуванням сказаного, ідеальна податкова система України має базуватися на таких податках:
- Податок на доходи фізичних осіб, якщо вони менше 5 мінімальних зарплат — 10 %; 15% на доходи, які перевищують 5 мінімальних зарплат. Всі, хто працюють, здійснюють обов’язкові відрахування до власного накопичуваного пенсійного рахунку у розмірі 5% від зарплати. Соціальні внески скасовуються, Пенсійний фонд ліквідовується. Солідарні пенсії та інші соціальні виплати фінансуються з державного бюджету.
- Податок на виплату дивідендів (виведений капітал) — 15 %.
- Податок на продаж землі, житла та іншої нерухомості, транспортних засобів — 2 %.
- Податок на продаж цінних паперів та будь-яких майнових прав поза біржою — 1 %.
- Податок з обігу підприємств — 5 %, сплачується при імпорті та продажів всередені країни, при експорі податок з обігу — 2,5 %, а товарів з великою доданою вартістью — 1%.
- Податок на операції з офшорними територіями становить 15 %, на всі грошові перерахування у ці зони, за винятком сплати дивідендів, процентів та повернення інвестицій чи кредитів.
- Підприємство, яке належить до малого бізнесу (валовий дохід за рік менше, ніж 5 млн. євро), має право вести спрощений бухгалтерський облік.
- Підприємці, які працюють за спрощеною системою оподаткування сплачують податок на доходи фізичних осіб на рівні 15 % мінімальної зарплати та 5% відрахувань до власного пенсійного рахунку, вони також сплачують 5% податку з обігу (продажів) за умови, що він є меншим за один млн. євро на рік. Якщо обіг перевищує один млн. євро на рік, підприємець має зареєструвати підприємство. Всі підприємці, через 6 місяців після закінчення війни, працюють з касовими апаратами чи їхніми сучасними аналогами, які безкоштовно видає податкова адміністрація.
- Самозайняті громадяни України, виручка від реалізації продукції чи послуг яких не перевищує 1 тис євро. на місяць не оподатковуються, вони також, за бажанням, мають право не сплачувати податок на доходи фізичних осіб у розмірі 15 % від мінімальної зарплати, в такому випадку пенсійний стаж їм не зараховується.
- Акцизи та рентні платежі мають бути встановлені на рівні мінімальних в країнах ЄС.
Всі операції, включаючи нарахування зарплати, які оподатковуються, здійснюються за допомогою гаджетів і програм, які безкоштовно надає податкова адміністрація.
Всі інші податки і збори, в тому числі, зокрема на нерухомість, землю і депозити, мають бути скасовані, а наведені вище — не можна підвищити мінімум на протязі 10 років. Зрозуміло, що вказані податки можуть бути зменьшені, а деякі з них ліквідовані. Краще таку податкову систему закріпити в Конституції.
Важливо додати, що запропонована податкова система є дуже простою і технологічною, воне не передбачає податкових звітів, перевірок і навіть контактів з податковою адміністрацією. Всі податки мають автоматично нараховуватись і сплачуватись в реальному часі, переважно онлайн. Це і є довгоочикувана українцями держава в смартфоні!»
Василь Бондар: із «Мережаних зáкладок»
16 лютого 2018 року
Давно вже мною не читалась з такою увагою й охотою книга історично-економічної тематики – як «Антиукраїнець…» Олександра Савченка. Почув я про видання її ще торік влітку, але ж наші провінційні книгарні таке не доставляють сюди. От, прочитавши 77 сторінок, я подякував автору, який чітко й ясно дав мені відповідь на питання: чому незалежна наша держава за два з половиною десятиліття не раз так тяжко карала своїх громадян – девальвацією гривні. По собі ж знаю: тільки вийдеш на більш-менш пристойний рівень життя, як тебе в один мент – гух по голові! Усе, що ти надбав, зекономив, підготував на якийсь проєкт – стало неплатоспроможним, схудло вдвоє, втроє, вп’ятеро… «Це якась всесвітня змова проти України», – повторював я не раз чуте в народі. І ніхто не міг мені пояснити. Швидше погоджувались, але й загадково стенали плечима: хтозна, мовляв… Тепер я отримав відповідь від кваліфікованого й чесного банкіра – пам’ятаю його, молодого, з рухівських часів (тоді там було багато порядних, хоча деякі і з тієї когорти спаскудились, а то й зовсім упали на дно, як заступник Чорновола – Лавринович). Книга дає також чотири чіткі поради, як нам вилазити з багна, в якому опинились. «Економічний націоналізм – наш порятунок чи погибель?» – запитає читач, перегорнувши книгу. Сьогодні – порятунок, а завтра може стати… До речі, Савченко не боїться ризикувати, стверджуючи, що рухівські листівки 1991 року про пріоритети економіки УРСР в масштабах СРСР були, м’яко кажучи, популістські. Україна мала на той час найгірші показники якості життя своїх громадян, їхнього інтелектуального та економічного забезпечення: так свідомо чинила Росія – наш вічний історичний ворог. Як його позбутися? Читайте книгу О.Савченка. Він чітко визначає теперішню, після Революції Гідності, владу як антинародну і дає конкретний рецепт, як її подолати: запровадити Стандарт доходів української влади «Майдан-3» – перед прийдешніми виборами. Цей стандарт чітко розписаний, але для реалізації його потрібна воля мільйонів. О.Савченко вірить у цю волю, бо українці вже її демонстрували не раз у своїй історії, в тому числі й у найближчій.
Цю книжку має прочитати сьогодні кожен українець, який вболіває за майбутнє своєї нації. Хочу запросити (через В.Залюбовського) Олександра Савченка в Кропивницький для публічних виступів перед студентами технічного вишу і міста.