Посеред минулого тижня Кіровоградська обласна прокуратура повідомила, що правоохоронці на вимаганні і отриманні хабара викрили голову однієї із міських рад та його заступника. Вони нібито за попередньою змовою за неправомірну вигоду у сумі 10 тис грн обіцяли позитивне прийняття рішення та видачу дозволу на розміщення на території міста тимчасових дитячих атракціонів.
Йшлося про голову помічнянської міської ради Миколу Антошика та його заступника. У всіх, хто знає Миколу Миколайовича це повідомлення викликало здивування і обурення. Антошик продався за десять тисяч?! Та якби він був хабарником, то давно мав би мільйони. Але це людина, яка завжди була на боці порядності, правди, справедливості і України!
Свого часу його дріб’язково підставили і він за власним бажанням звільнився з посади начальника Помічнянської дистанції колії Одеської залізниці. Після шести з половиною років успішної діяльності на цій посаді, пройшовши шлях від простого колійника до керівника. Саме за часів його керівництва старі й занедбані приміщення Помічнянської дистанції колії набрали сучасного вигляду, з’явилися душові для працівників, спортивний зал з багатьома тренажерами. Але начальству не подобалась його незалежна позиція – свого часу категорично відмовився створювати на своїй дистанції осередок партії «Відродження», яку тодішній начальник Укрзалізниці вигадав, аби догодити у підтримці Януковича.
А ще Антошик на кожній станції дистанції колії, яку очолював, почав відроджувати історичні особливості. Колись йому до рук потрапили твори земляка, уродженця Помічної, а нині письменника і краєзнавця, лауреата Шевчевківської премії Григорія Гусейнова. Хто читав його краєзнавчі розвідки, той зрозуміє, чому Микола Миколайович іншими очима подивився і на селище Помічну, і на весь оточуючий світ. Але це якраз було незрозуміло його начальству
Тим часом у Помічній почали творитися дива. Залізничники відремонтували старий паровоз, зі станції Знам’янка привезли покинутий вузькоколійний вагон, у якому влаштували музей залізничного транспорту. Експонати знайшлися не відразу, але Помічна – здавна залізничне містечко і люди поступово зносили – у когось якийсь старий документ завалявся, фотографії, інструменти з минулого і позаминулого сторіч. Невеличкий, але пристойний музей вийшов.
А на Помічнянському вокзалі прибрали непотріб, на зеленій галявині поставили шматок українського перелазу (у Помічній ще не розучилися його робити), модель колодязя з журавлем, поряд – старий віз із гарбузами, посадили квіти. Неподалік – пам’ятний знак земляку, колишньому інженеру Помічнянського депо та вчителеві (працював у Гнатівській та Піщанобрідській школах) дисидентові Петрові Чорному. Про його громадянську позицію в часи застою, що й призвело до арешту, репресій з боку КДБ написано чимало.
У селі Глиняне на приміщенні місцевої школи було відкрито меморіальну дошку відомому поету і драматургу Миколі Вороному. У вересні 1937-го він приїхав сюди до племінника свого давнього знайомого Іоанна (Іоаникія) Шимановича Івана Гулика. Незаперечно те, що поет шукав спокою і затишку від всюдисущого НКВС, на які сподівався в українській провінції. У селі він жив недовго – близько місяця, після чого виїхав до Новоукраїнки, де через деякий час і був арештований. Здається, не такий уже й примітний факт для вітчизняної історії. Але для невеличкого степового села із крихітною залізничною станцією – пам’ятне місце. Вперше в історії дистанції на станції Лелеківка було встановлено пам’ятний знак жінкам-колійницям, які загинули тут при виконанні службових обов’язків. На цій станції Микола Антошик мріяв також встановити скульптурну фігуру напівміфічному-напівреальному персонажу козаку Лелеці, який за легендою і був засновником цього поселення.
Микола Миколайович також мав намір увічнити пам’ять про перебування у селі Шостаківці (поряд – залізнична станція, неподалік хутір Надія – колишня садиба видатного драматурга Івана Карпенка-Карого (Тобілевича) на початку минулого століття січових стрільців. А на станції Підгородня, де прямо у залізничному вагоні, прямуючи на свій хутір на Харківщині, помер відомий режисер і драматург, один із засновників українського реалістичного професійного театру Марко Кропивницький теж мали відкрити меморіальну дошку.
Але після звільнення з посади Микола Миколайович не занепав духом. Земляки обрали його керівником органу місцевого самоврядування і він активно взявся за відродження і благоустрій містечка. Доклав чимало зусиль, щоб об’єднати помічнянську громаду. Колеги пам’ятають фестиваль фотографів, який він організував у Помічній. Скільки оригінальних і неповторних фото розійшлися тоді по світу, привернувши увагу до цікавої і трагічної історії краю.
Ще за радянського часу сталося так, що на території міста Помічна розташована ціла низка залізничних підприємств, де працює більше трьох тисяч наших мешканців, але жодної копійки податків з їхніх доходів міський бюджет не отримував. Крім того, усі служби і відомства знаходяться у селищі Добровеличківці, отож, за будь-якою довідкою люди мусили їхати до районного центру за 25 кілометрів по жахливій дорозі. Отож, коли було запроваджено реформу децентралізації, розпочалась боротьба за об’єднання двох, фактично штучно розділених частин громади. Тоді в області біло взято курс – один район – одна громада. А різні частини Помічної належали до різних районів. І треба було докласти чимало зусиль, аби подолати усі бюрократичні перепони. Помічнянська громада постала однією з перших в області. І у цьому немала заслуга саме Миколи Антошика. Про те, наскільки йому довіряють люди, засвідчили і результати минулих виборів до місцевих рад. У жовтні 2020-го року він набрав чи не найбільше від усіх голів міських рад Кіровоградщини, які перемогли у першому турі.
Тож, як сталося, що Микола Миколайович виявився раптом хабарником? Одна з працівниць міськвиконкому розповіла: «Його підставили, він не здатен на це. Якийсь нібито підприємець, не з нашого міста, людина стороння, виявив бажання встановити атракціони, звериався до нас за консультацією. Про це знали усі працівники міської ради, як і те, що йому пояснили, що розміщення атракціонів безкоштовне. Він виявив бажання допомогти ЗСУ, приніс кошти і у цей момент в кабінет заступника Артема Щербатюка, де це відбувалось, увірвалися з дозволу сказати правоохоронці і зафіксували це як дачу хабара. Виходить, деякі правоохоронці замість того, щоб шукати диверсантів і зрадників, тих, хто здає позиції наших військ і місцезнаходження складів зброї, у нас організовують полювання на патріотів».
За процесуального керівництва обласної прокуратури обом фігурантам повідомили про підозру ч. 3 ст. 368 КК України. Ленінський райсуд обрав міському голові Помічної та його заступнику запобіжний захід 60 діб тримання під вартою з можливістю вийти під заставу у 208 тисяч гривень.
Світлана Орел
Очевидно, усі хто знає Миколу Антошика як порядну людину і ефективного керівника, мають об’єднатися, аби ця несправедливість була виправлена.