Унікальна виставка демонструється в приміщенні Центрально-українського національного технічного університету – «Євреї на болгарських землях».Її цінність полягає не стільки в історичному, як в гуманістичному, громадянському і світоглядних аспектах, в масовій мужності і проявах героїзму задля захисту співгромадян іншої національності. Паралелі з сучасністю і намаганням путіна знищити українців, як націю – очевидні.
Ця Міжнародна виставка фотоматеріалів з фондів Національної бібліотеки країни була відкрита в Софії минулого року і присвячена 80-річчю порятунку євреїв народом Болгарії в період Другої світової війни. Як це не прикро визнавати, але про цю унікальну для тогочасної Європи подію в Україні майже не знають, в усякому разі, широко не висвітлюють.
На Кіровоградщину виставка прибула за ініціативи голови правління Кіровоградської обласної громадської організації «Об’єднання болгар «Нашите хора» Сергія Осадчого. Він наголосив, що лише Болгарія зробила геноцид євреїв на своїй території практично неможливим. Виставку привітав Герман Ванчев, Тимчасовий Повірений у справах Республіки Болгарії в м. Києві. У його посланні сказано: «Завдяки громадській мужності і людському співчуттю болгарського народу, лідерів Болгарської православної церкви, громадських діячів та представників інтелігенції, активному втручанню заступника Голови Народних зборів Димитара Пешева і 43 депутатів, які підписали лист на його підтримку, депортація у табори смерті, що була запланована на 10 березня 1943 року, так і не відбулася. Важливу роль у порятунку великої кількості євреїв відіграли і численні болгарські дипломати, які видавали транзитні візи євреям з різних країн Європи, особливо Румунії та Угорщини. Таких віз було видано близько 15 тисяч. Порятунок болгарської єврейської громади під час Другої світової війни є джерелом національної гордості для всіх болгар. Цей безпрецедентний акт належить не лише болгарській, але і світовій пам’яті.
Доля болгарських євреїв розглядається як винятковий випадок у Європі, як випробування для болгарської держави величезної історичної цінності, яка не дозволила жодному болгарському єврею загинути в таборах смерті чи бути вбитим в Болгарії. Особливо зараз пам’ятаймо уроки минулого та продовжуємо покладати зусилля у боротьбі з усіма формами антисемітизму, дискримінації та ненависті. Не біймося захищати інших і не будьмо упереджені до будь-кого, нехай у сучасному світі панують толерантність, хоробрість та гуманізм. У цей надскладний для України час випробувань і військового протистояння для вашої держави, позитивні та повчальні уроки мають слугувати прикладом людяності, взаємодопомоги та поваги між людьми».
Прикро, але жодна окупована гітлерівцями країна не спромоглася на такий мужній крок, у тому числі і Україна, хоча мову потрібно вести про владу, оскільки за кількістю праведників народів світу, які рятували євреїв під час другої світової війни, чи не найбільше саме українців.
Дуже символічно, що виставка працює за квартал від пам’ятного знака на місці рова, в якому німецькі окупанти розстрілювали кіровоградських євреїв, але і досі це місце як слід не досліджене і не опоряджене належним чином. Ми ніби соромимося визнати факт організованого окупантами геноциду на нашій землі, хоча Україна і сама потерпає від спроб знищити не лише країну, але і населення, але вже без поділу на національності.
Отож, ця тема, на жаль, ще не стала предметом вивчення в Україні, бо в часи СРСР про неї взагалі мовчали, але це не привід забувати те, чим людство має пишатися. Треба згадувати і те, що Болгарія була союзником гітлерівців і мала б виконувати вимоги союзників, однак народ показав справжнє ставлення до своїх співвітчизників єврейської національності. Коли німці видали рознарядку на депортацію 50 тисяч євреїв до таборів смерті, парламентарі і релігійні діячі православної церкви звернулися до царя Бориса Третього з проханням зупинити акцію, що і було зроблено 10 березня 1943 року.
Це відбулося попри дію відповідного закону і опір пронімецьких урядовців. Царя переконували не лише лідери громадської думки, але і прості громадяни, які лягали на рейки перед «потягами Голокосту». Звичайно, зіграло свою роль і те, що Гітлер боявся втратити союзника, що зрештою і сталося, і очевидно, не без впливу протесту проти Голокосту. Таким чином захист однієї групи населення змінив суспільну думку на користь боротьби проти гітлерівців у Другій світовій.
Сергій Полулях