Яку ціну має життя? Чи є хтось, хто дасть безпомильну відповідь на це запитання? Її спробував дати більш як 80 років тому Карел Чапек у своїй п’єсі «Мати», прем’єрною виставою за якою наш обласний академічний музично-драматичний театр імені Марка Кропивницького завершив цьогорічний фестиваль «Вересневі самоцвіти».
Сказати, що вистава актуальна, нічого не сказати. Вона така, що артисти на сцені і глядачі плачуть водночас. Ми сьогодні особливо гостро відчуваємо велику ціну життя, бо багато з нас або ті, хто поруч, вже втратили близьких. Скільком матерям до кривавого болю резонує розпач головної героїні (Надія Мартовська): «Померти легко, а як матері, яка втратила чоловіка і сина?!»Її чоловік-офіцер (Олександр Ярошенко) гине якось ніби зовсім по-дурному, адже він знав, що наказ полковника непродуманий, але не міг поступитися честю, аби не бути запідозреним у боягузтві. Інші четверо синів гинуть ніби кожен за свою справу чи ідею, але від того матері не легше.
Смію сказати, що обраний режисером Сергієм Курцевим драматургічний матеріал настільки якісний, що він хвилював би глядачів не лише у такий воєнний час, як нині. Але виставу творить не лише він. Насамперед це точне акторське попадання у ролі. Ніжна й жіночна Надія Мартовська ніби створена для неї, а Олександр Ярошенко тут на місці набагато більше ніж у деяких виставах, де йому доводиться грати юначків. На мою думку, роль у виставі «Ціна життя» стане однією з кращих у його творчому доробку.
Дія вистави відбувається ніби у одній кімнаті, але у той же час і у духовному просторі героїв. Але тут присутні і вулиця, і сама війна, і політична ситуація, і настрої в країні. Ясна річ, це відчувається завдяки режисерському рішенню дебютанта у цій справі Сергія Курчева. Чи претендуватиме він на посаду головного у нашому театрі – невідомо, але вистава, безперечно, вдалася і мала успіх.
…Наймолодший син, юний поет, слабкий здоров’ям рветься на війну, бо Вітчизна у небезпеці. Як матері відпустити його? Але старий батько нагадує їй: «Твоя мати, коли народжувала тебе могла поплатитися життям, але вона не вагалась». Мати-Надія лишається сама. Але є ще мати-Батьківщина.
Світлана Орел