Серед тривожних звісток про наступ коронавірусу не загубилися ще тривожніші й страшніші. Про нещасних дітей, хвороих на туберкульоз, яких начальнички від медицини (!) намагаються усіма силами випхати із колишнього протитуберкульозного санаторію у Олександрівському районі.
Розповідають вони про другий етап медичної реформи. З 1 квітня припинилось фінансування закладу. Депутати обласної ради звернулися до Президента України, Верховної Ради та Кабміну про відтермінування впровадження медичної реформи до вирішення низки проблемних питань галузі. Загалом у разі незапуску другої черги медреформи Кіровоградщині не вистачатиме близько 100 млн. на охорону здоров’я до кінця року. Відповідний лист після зустрічі з медичним активом області голова ОДА терміново відправив до офісу президента і Верховної Ради.
Слугам народу у Верховній Раді, як відомо, зараз не до таких «дрібниць»: пандемія, загроза дефолту. Мала б підставити плече обласна рада, невже не можна було знайти 17 мільйонів гривень для хврих дітей? Деякі олігархи таку суму за тиждень витрачають. Обласний бюджет, звісно, не олігархічна кишеня. І все ж…Це не та сума, яку не можна було знайти у врай критичній ситуації.
Натомість дітей категорично виселяють із санаторію. Директор обласного департаменту охорони здоров’я Олег Рибальченко обгрунтовує це порушеннями правил пожежної безпеки (!). Припис справді був, але, за словами директора закладу Надії Левченко, більшість недоробок виправлено. На інші просто немає коштів, які, до речі, спеціально не виділялись.
Частина батьків уже забрали дітей, залишились ті, кому фактично нікуди йти. Асоціальні сім’ї, хворі батьки і діти… Олег Рибальченко каже, мовляв, співробітників працевлаштуємо, а дітей помістимо у спеціальні дитячі заклади. У які заклади?! З відкритою формою туберкульозу? І це говорить лікар?
Що спонукає його на такі слова і вчинки? Посадові обов’язки? Та справжній чоловік і лікар мав би плювати на такі обов’язки і підняти на ноги усю ту обласну раду, владу, ЗМІ, але не залишити напризволяще дітей і заклад, який хіба зовсім не потрібен області, країні? У нас діти більше ніколи не хворітимуть на туберкульоз?!
Чи, може, справа у іншому і просто комусь дуже потрібне непогане приміщення у сосновому лісі? Тоді тим більше, про яку честь людини і лікаря можна говорити? Чому ж не розуміють ті, хто таий безжальний до закладу і дітей, що може зовсім не за горами той час, коли вони будуть вважати за щастя зустріти жебрака. Так, щоб дати йому милостиню. І за велику милість матимуть можливість допомогти нещасній хворій дитині. Щоб відчути полегкість і радість в душі.
Тим більше дивно, що цього не розуміють деякі священики. Просто вбило одне з повідомлень кримінальної хроніки: раніше судимий чоловік украв у одному з храмів великодній хліб. Украв у храмі хліб! Вдумаймось – чи не для того його туди принесли добрі люди, аби він був переданий тим, хто потребує? Але ж, виходить, свяшеник викликав поліцію (інакше повідомлення не потрапило б до кримінальної хроніки). Замість того, щоб вислухати і допомогти!
Дивні діла твої, людино…
Світлана Орел