Так умовно назвали вечір пам’яті відомого літературознавця й політичного діяча Володимира Панченка, ініційованого й проведеного в стінах центральної міської бібліотеки обласного центру, яка понад рік носить його ім’я. І багато разів учасники заходу спростовували цю тезу. Насамперед тим, що в ці дні в книгарні «Є» з’явились дві нові книги про Тараса Шевченка, для юного й дорослого читача, які встиг у боротьбі з підступною хворобою скомпонувати письменник: про життєвий і творчий шлях Кобзаря він писав, можна сказати, усе життя.
Кожен із тих, хто згадував Володимира Панченка (а це професор Григорій Клочек, журналіст Валерій М’ятович, прозаїк Василь Бондар, актор Микола Барабуля, історик Федір Шепель, поетеса Олена Надутенко), наголошував на його високому професіоналізмі й ділових якостях, принциповості, щирості, обов’язковості й, безперечно, талановитості. Про участь у хоровій капелі навчального закладу й перші наукові кроки в Одесі, переїзд до тодішнього Кіровограда й очолювання обласної письменницької організації, гуртування демократичних сил у період горбачовської перебудови, активні й продуктивні його роки як депутата Верховної Ради України, заснування журналу «Вежа» й літературного сайту «ЛітАкцент», які приходять до читача по сьогоднішній день, адміністративна діяльність на посаді заступника ректора університету «Києво-Могилянська Академія»…
А створив сам цілу бібліотеку, анатомуючи й коментуючи, цікаво розвідуючи нове, маловідоме про творчість Юрія Яновського і Володимира Винниченка, Миколу Хвильового й Ліну Костенко, багатьох інших класиків і сучасників. Його стиль і почерк впізнаваний, його рівень оцінений найвищими науковими й літературними авторитетами, і тільки смерть завадила коронуванню на Шевченківського лауреата. Врешті, життя і творчість Володимира Панченка – понад усіма цими стимулами й нагородами. Окрім бібліотеки його ім’я віднині носить і одна з центральних вулиць нашого міста, яке він любив і повертався до нього з усіх країв, куди делегувала його доля – ця любов була взаємною: міста на Інгулі й його почесного громадянина.
Нині триває підготовка до видання книги спогадів про письменника, науковця, людину. Кожен, хто знав і шанував Володимира Євгеновича, може долучитися словом, згадкою до цієї благородної і зобов’язуючої нас, живих, справи.
Василь Теліжан