У Києві після реставрації відкрито Андріївський храм. Її збудовано у 1747-1762 роках за проєктом архітектора Франческо Бартоломео Растреллі. Він – пам'ятка архітектури та монументального живопису XVIII століття та входить до складу Національного заповідника «Софія Київська».
Подія неабияка. Не так уже й багато збереглося в Україні архітектурних пам’яток класичного бароко. Президент Володимир Зеленський привітав відкриття храму, сказавши: «Упевнений, що наступного року матимемо ще більше таких приємних приводів для радості, адже у 2021 році розпочинаємо відновлення великої кількості пам’яток культури та архітектури України в межах Національної програми «Велике будівництво». Спільними зусиллями ми зможемо відновити багато унікальних об’єктів і зберегти їх для нащадків». Країна мрії – вже завтра?
Стосовно «приємних приводів для радості» уже в наступному році, то це доволі проблематично: вистачило б коштів на збереження людських життів від чуми, котра впала на наші голови. Та й відновлювати шедеври – не цвяхи забивати. Це справа делікатна і довготривала, Андріївський храм реставрувався протягом одинадцяти років. Не рік і не два піде на порятунок решти історико-культурної спадщини, котрій поталанило, хай і з великими втратами, та все ж встояти перед часом, війнами, революціями, жадобою і невіглаством. Маємо нарешті усією українською спільнотою зрозуміти, що збереження пам’яті – питання державної ваги, і не смикати один одного за чуби, доки перед котримись із виборів не впаде остання цеглина з останньої пам’ятки. І тоді нам скажуть: «Так у вас же ничего нет».
На цьому можна було б і закінчити, коли б, повідомляючи про прекрасний храм над Подолом, наймасовіші телеканали не обмежилися тільки повідомленням про завершення його реставрації. Тому дозволю собі кілька цікавих ремарок.
Перша. До спорудження Андріївського храму прямий стосунок має «наша невістка»… російська імператриця Єлизавета Петрівна, котра у 1744 році разом зі своїм морганатичним чоловіком Олексієм Розумовським приїздила на Чернігівщину до свекрухи на вареники. Після чого відвідала Київ, котрий вразив її гостинністю. Тоді ж імператриця й благословила на спорудження Андріївського храму. Мудра козацька старшина, скориставшись сприятливою ситуацію, подала Єлизаветі прохання про обрання гетьмана. Ним став брат Олексія Кирило Розумовський. На жаль, останнім.
Друга. Ви можете натрапити, навіть в енциклопедичних виданнях, на ім’я архітектора Варфоломея Варфоломеєвича Растрелли. Знайте, це один і той же зодчий, котрий народився і виріс у Парижі, архітектурі навчався в Італії, автор не тільки креслень Андріївського храму і Маріїнського палацу в Києві, а насамперед Зимового палацу в Петербурзі. І період в архітектурі часів Растреллі часто називають «елизаветинским бароко», хоча стиль Растреллі розпочався з нього і ним закінчився. Какая разница?
Третя. В Андріївському соборі висить картина товариша Тараса Шевченка по Академії мистецтв Платона Бориспольця «Проповідь апостола Андрія». Її реставрували дещо раніше. Поет тепло відгукувався про художника, у своєму «Щоденнику» від 24 квітня 1858 року залишив запис: «В первой зале в Академии встретился мне Зимбулатов и Бориспольц, мои старые и искренние друзья. Наскоро обошли мы выставку, отправились к Зимбулатову и время до обеда провели в воспоминаниях».
І четверта, тривожна. Андріївський храм не має дзвіниці. Існує легенда, що у цій місцевості колись було море, яке оточувало гору, де стоїть тепер храм. Після того, як апостол поставив хрест і проголосив: «На цих горах засяє благодать Божа, і буде великий град і багато церков буде збудовано», воно зникло, залишилося лише русло, яким і потік Дніпро. Розбудити море та повернути назад може дзвін, який вдарить на цьому місці і викличе другий всесвітній «потоп». Схоже, до цієї загрози ми підійшли впритул усередині минулого століття. Сьогодні Міжнародні організації вважають Київське водосховище найнебезпечнішим об'єктом на земній кулі. Воно прирікає Київ на долю Помпеї, а Україну – Атлантиди.
В Раді Європи питання про повну ліквідацію Київського моря як об'єкта піднімалося неодноразово. Для міжнародного співтовариства один мільярд доларів для такої мети не проблема. Та на Заході вважають, що Україні неможливо серйозно допомогти, бо окрім Київського водосховища у нас є ще шість гребель і сімнадцять наземних атомних реакторів. Дніпровський каскад з наукової точки зору – похилий крутоперепадний об'єкт. Якщо внаслідок якої-небудь події постраждає Київська ГЕС, або станеться навіть невеликий землетрус, то земляна гребля тридцятикілометрової зони завалиться. Її аварійність становить сьогодні 93 відсотки. Тоді на Оболонь і Троєщину, на Україну і Європу з вод Київського моря обрушиться радіоактивне цунамі. Територія, на якій осяде радіоактивний мул, реабілітації не підлягатиме в найближчі тисячу років. (ТСН– Україна. Грудень 2011).
По кому подзвін?
Броніслав Куманський