Щойно ми, «Батьківська рада», стали говорити про фінансову автономію шкіл, як міське управління освіти почало діяти. Якщо раніше там сподівалися на те, що «або ішак здохне, або падишах помре», то тепер вирішили зайти з іншого боку і переконати нас, що школи активно проти. Як інакше пояснити раптові педради, які ні з того, ні з сього стали проводити в школах, і де втокмачують, що «було мало грошей, а станемо автономними – взагалі школу закриють»? Звісно, вчителі голосуватимуть проти автономії, якщо їх переконати, ніби автономія = ліквідація школи.
Нагадаю, новий Закон «Про освіту» було прийнято в 2017 році, ним передбачено термін для переходу шкіл на фінансову автономію – 10 років.
За 6,5 років у Кропивницькому жодна школа нічого не зробила у цьому напрямку. Управління навіть не намагалось розпочати період підготовки: запланували один семінар на 2022 рік і того не провели.
Кажуть, що немає кадрів: але ж попит породжує пропозицію. У нас щороку випускаються десятки бухгалтерів, управлінню варто зробити замовлення на працівників, які працюють з бюджетом та тендерами.
Кажуть – малі зарплати: Тернопіль знайшов можливість доплачувати бухгалтерам, ми теж зможемо. Тим паче, що виконання міського бюджету 2022 року – 114%. Не лише немає дефіциту, навпаки, перевиконали.
Кажуть – директори бояться: вони щодня відповідають за життя та здоров’я наших дітей, це точно відповідальніше, ніж розпорядження коштами, то, схоже, чергова відмовка управління.
Щодо занепокоєнь вчителів: шкода, що вашими страхами маніпулюють. Грошей не стане менше, бо ваші зарплати виплачуються з державної субвенції, комунальні витрати і зарплата є захищеними статтями, а поточні витрати розраховуються по кількості дітей, капітальні ремонти не залежать від наповнюваності класів, а залежать від стану приміщення і комунікацій. Якщо школа, яка обслуговується через централізовану бухгалтерію, зекономить кошти, наприклад, на електроенергії чи воді, ці кошти повернуться в бюджет. Якщо школа фінансово автономна, то вона має право витратити їх на преміювання та доплати своїм працівникам, адже здійснювати кадрову політику, маючи можливість відзначити працівника лише грамотою та рукостисканням – така собі перевага.
Фінансова автономія передбачає самостійне здійснення витрат на:
- формування структури закладу та його штатного розпису;
- оплату праці працівників, встановлення доплат, надбавок, винагороди, преміювання,
- оплату поточних ремонтних робіт;
- оплату підвищення кваліфікації працівників,
- укладення цивільно-правових угод (господарських договорів) для забезпечення діяльності закладу освіти (ст. 59 Закону України «Про повну загальну середню освіту»).
Штат: на сьогодні для того, щоб ввести якусь посаду, відкрити ставку, заклад має неодноразово звернутись до управління освіти, яке може відмовити без роз’яснення причин. У фінансово автономній школі рішення про введення чи виведення штатної одиниці зможе приймати директор. Звісно, воно має бути обґрунтованим, але керівнику закладу видніше, які працівники в певний період часу потрібні закладу.
Поточні роботи: школа краще знає, де і що потребує ремонту, ніж чиновники, що працюють за кілька кілометрів і бувають в приміщенні закладу раз на рік. Тут навіть додаткових доказів та роз’яснень, думаю, не потрібно.
Підвищення кваліфікації: на сьогодні управління освіти вирішує, кому воно платитиме бюджетні кошти за курси підвищення кваліфікації вчителів. І чомусь завжди це інститут післядипломної освіти, який отримує ці кошти без проведення конкурсів та тендерів, а послуги далеко не завжди надає на відповідному рівні. Маючи право самостійно розпоряджатись грошима, школи зможуть залучати ФОПів, самозайнятих осіб, які здатні цікаво та сучасно викладати відповідні курси.
Укладення цивільно-правових угод: щодня в школах щось трапляється. Маючи потреби чи проблеми, школи можуть швидко вирішити ці питання шляхом укладення договорів з підприємцями чи компаніями, провівши спрощену закупівлю або опублікувавши звіт. На відміну від управління освіти, суми договорів не є значними, тому немає потреби довго очікувати.
Євгенія Захарченко, юрист