Вкотре хочу звернутись до керівництва Кропивницької міської ради з приводу увічнення пам’яті славетного українського письменника Миколи Гоголя.
(Знайдеться хтось, що заперечить – та який він український, коли всі його твори видавались російською мовою; коли мешкав у зрілі роки як не в Санкт-Петербурзі, то в Москві, де його й похоронили; що вся російська література вийшла із його «Шинелі»? І все це буде правдою. Але правда й те, що донедавна про українців світ знав найперше з повістей Миколи Гоголя «Тарас Бульба» та «Вечори на хуторі поблизу Диканьки»; що сам письменник збирався написати широкоформатну історію своєї рідної землі й окремі начерки лишив нащадкам – прочитайте його «Роздуми Мазепи»: «Вежа», ч.24, 2009; врешті, народився в Україні й твори його перейняті українським духом і думанням. Наведу іще одну цитату сучасного москвича, академіка й доктора наук, Шевченківського лауреата Володимира Мельниченка: «…український вчений Ярослав Дзира виявив неабиякий аналітичний дар, виснувавши, що «Гоголь-мазепинець уперше в українській історіографії ХІХ ст. – чітко й однозначно заявив, що українська волелюбна нація мала свою самобутню державу з демократичним козацьким ладом і хотіла і далі жити в своїй суверенній державі»).
В останні десятиріччя оприлюднені факти вшанування геніального письменника в нашім краї. Через два десятиліття по його смерті у тодішньому Єлисаветграді було засноване Балківське народне училище імені М.В.Гоголя, а з нагоди 50-річчя від дня смерті письменника тодішня міська адміністрація 21 лютого (4 березня за новим стилем) 1902 року перейменувала вулицю Безпопівську на Гоголівську й у круглій ніші мансарди одного з будинків цієї вулиці встановила бюст, один з перших в імперії, бюст простояв там тривалі десятиріччя. У відновленій Українській державі інтелігенція краю кинулась на пошуки даних про забуту присутність Миколи Гоголя в Кіровограді – бюст знайшовся у майстерні відомого нашого скульптора Віктора Френчка. Він зберігся й знаходиться у відділі мистецтв обласної наукової бібліотеки.
Ось у пору тих пошуків, тобто понад півтора десятка років тому, напередодні 200-річчя автора «Тараса Бульби» письменницька організація й звернулась до міської виконавчої влади назвати сквер по вулиці Гоголя, поблизу міськвиконкому, іменем письменника, встановивши на колишньому місці тумби з профілем пролетарського вождя (пам’ятаєте такий?) пам’ятник Миколі Васильовичу. Можна навіть на колоні ту ж копію бюста (автор український скульптор Борис Едуардс, родом з Одеси), але збільшену для просторової експозиції. На жаль, тодішня міська влада пропозиції письменників не почула.
Після недавнього ошатного ремонту цього скверу місце на розі перетину вулиць Великої Перспективної й Гоголя аж проситься для пам’ятника українцю, якого знає вся планета. Нагадую про це чоловим міста напередодні 1 квітня – 215-ої річниці з дня народження М.В.Гоголя.
Василь Бондар,
автор перекладу українською «Роздумів Мазепи»