26 серпня – 95 років від дня народження Петра Юхимовича Тодоровського – українського і російського кінооператора, кінорежисера, сценариста, композитора. Народився й виріс він у Бобринці, здійснив вагомий внесок у розвиток українського кіномистецтва та культури.
Степова Україна – наш Бобринець, сформували той унікальний та багатогранний світогляд митця, який заворожував та захоплював тисячі шанувальників його кінотворчості. Сам Тодоровський неодноразово, пригадуючи своє дитинство, говорив, що його головною книжкою на ті часи був Бобринець. Матеріали про життя родини Тодоровських-Островських зберігає та примножує Бобринецький краєзнавчий музей імені Миколи Смоленчука, а на фасаді колишньої школи №2, де навчався видатний земляк, у 2013 році встановлено меморіальну дошку.
З Бобринця Петро Юхимович пішов на фронт (повернувся на короткий час у 1946). Пройшов Другу світову війну, був поранений, відзначився в боях, нагороджений орденами Вітчизняної війни І та ІІ ступеня, медалями.
Вадим Костроменко у своїй книзі «Нариси історії Одеської кіностудії» пише: «…війна закінчилась, але демобілізуватись вдалось тільки у 1948 році. А через два роки він уже був студентом операторського факультету ВДІКу. Тодоровському пощастило, він потрапив на курс до Бориса Волчека, майстра операторської справи і чудового викладача. Своїх студентів Волчек навчав так: якщо ти хочеш стати хорошим оператором, то в крайньому випадку, на п’ятдесят відсотків повинен знати режисуру, інакше будеш просто хорошим фотографом… багато хто з його учнів стали професійними режисерами».
У 1954 році Петро Юхимович закінчив операторський факультет, 1955-го приїздить до Одеської кіностудії, де плідно працює до 1972 року (оператор, а з 1962-го – кінорежисер). Саме тут він зустрів свою дружину – Міру Григорівну, тут народився його син Валерій, теж кінорежисер і продюсер.
Талант нашого земляка, його багаторічна й наполеглива праця були відзначені багатьма званнями та нагородами. За операторську роботу над картиною «Спрага» був удостоєний Другої премії на Всесоюзному кінофестивалі ще у 1960 році. У 1970-му дебютував як актор в ролі старшого лейтенанта Володимира Яковенка в телефільмі «Був місяць травень». Пізніше зіграв кілька епізодичних ролей. Віртуозно грав на семиструнній гітарі, імпровізував. З 60-х також виступав як самобутній композитор – автор музики і пісень до фільмів (зокрема, до українських – «Сильніші від урагану» та «Над нами Південний Хрест» на вірші поета Г. Поженяна).
У 1984 році картина режисера «Військово-польовий роман» (1983) була висунута на премію «Оскар» в номінації «Найкращий фільм іноземною мовою». Велику популярність здобув фільм «Інтердівчинка» (1989). Сценарні та режисерські роботи П. Тодоровського удостоєні безлічі різноманітних призів і премій на міжнародних та вітчизняних кінофестивалях. Він – заслужений діяч мистецтв УРСР (1967), народний артист РРФСР (1985), лауреат Державної премії Росії (1995), лауреат кінопремії «Ніка» в номінації «Честь і гідність» (2003).
У 2015 році я побувала у Музеї кіно, що на Одеській кіностудії, де пощастило поспілкуватись з його директором Вадимом Костроменком, який навчався і працював з Петром Тодоровським, він подарував нам свою книгу «История Одесской киностудии» у двох частинах.
Враження та результати своєї поїздки представила 26 серпня 2015 року у відділі мистецтв обласної універсальної наукової бібліотеки імені Дмитра Чижевського, де відбулось ювілейне зібрання, присвячене 90-річчю від дня народження нашого видатного земляка. Так, вперше на Кіровоградщині, був реалізований культурологічний проєкт-кіноперфоманс «Петро Тодоровський: витоки», учасники якого мали змогу ознайомитись з унікальним оригіналами-експонатами Бобринецького краєзнавчого музею ім. М. Смоленчука та розповіддю про містечко Бобринець часів дитинства Тодоровського, ще раз доторкнутись до творчості нашого видатного земляка – демонструвались фрагменти фільмів МАЙСТРА, звучала музика… Творці цього дійства на фото Світлана Ушакова, Раїса Кучугура, Наталя Бібік та Лариса Гайда.
А нещодавно творча група цієї ж бібліотеки порадувала нашу спільноту чудовою роботою «Кіноромантика Петра Тодоровського: бібліографічний покажчик» укл. Н. П. Андрійченко, І. В. Ритар, Н. В. Бульба; ред. Н. Ф. Калашнікова; відп. за вип. Є. Г. Літвінова. – Кропивницький, 2020. – 33 с.
І, як вказано в анонсі, «…створюючи цей бібліографічний покажчик, його укладачі мали на меті зібрати і впорядкувати інформацію про окремі сторінки біографії та творчості уродженця м. Бобринця Кіровоградської області, відомого кінорежисера, оператора, кіносценариста, композитора, актора Петра Юхимовича Тодоровського. Одного разу, в юності, зачарувавшись процесом операторської роботи, Тодоровський назавжди поєднав своє життя і світобачення з кінематографом. Він був режисером з притаманною йому неповторною індивідуальністю, з умінням знімати справжнє, добре кіно для глядача».
Електронне видання містить чимало цікавих фактів, зокрема, ми читаємо: «…Не цурався Петро Юхимович і земляків. Коли в 2003 році до нього вперше з листом звернулася Людмила Наумчак, на той час директорка Бобринецького районного музею, радо відповів… І ось нарешті зустріч в Москві, в квартирі Тодоровського на проспекті Вернадського. Ця зустріч у квітні 2008 року, певно і не сталася б, якби не зацікавленість, матеріальна підтримка та участь інших бобринчан – Олексія Цокалова та Віктора Чміленка. Останній, наприклад, завжди виявляв неабиякий інтерес до краєзнавства, до історії, до доль як видатних, так і пересічних односельців. У цій зустрічі Віктор мав на меті дізнатися, за рахунок чого і як Петро Тодоровський відбувся як особистість в такі важкі історичні часи. Ще один учасник цієї зустрічі – викладач сільгосптехнікуму Володимир Прокопенко виступив в ролі телеоператора, відзнявши чотиригодинний відеофільм. У них залишилися найтепліші враження від спілкування із талановитим земляком. Він тримався без будь-якої зверхності чи дистанції, жваво відгукуючись на всі запитання. З любов’ю згадував дитинство, друзів, відверто розповідав про життя і творчий шлях. Видно було, що знаний митець дорожить своїм походженням, своїм кореневим зв’язком з українською землею. Іноді, звертаючись до гостей українською, він просто випромінював позитивну енергію, яку живили його спогади, його доброта і душевне тепло. І непомітно було, що ця людина пройшла крізь лихоліття війни, поранена і контужена. Чи не тому він був таким, що мав добрий фундамент? «(Роман Любарський (Народне слово, 2013, 4 липня). До речі, електронну версію покажчика розміщено на вебсайті Кіровоградської ОУНБ ім. Д. І. Чижевського.
Петро Юхимович Тодоровський представник цілої епохи, напевно, останній з того блискучого покоління радянського кіно у період його розквіту; тепер це вже класика, а прийдешні покоління будуть вивчати історію й за його фільмами.
Було б добре, продовжуючи пошуки, до 100-річчя від дня народження відомого земляка, провести ретельну дослідницьку роботу, зібрати дані про його дитинство, родину, місця проживання у Бобринці, його життя й творчість та представити в одному ґрунтовному ювілейному виданні.
Лариса Гайда
Фото: авторки та з відкритих джерел.