Історія має прецеденти іноді повторюватися в певних варіаціях, але назад у точному віддзеркаленні, ніколи не повертається. Це засвідчила і епопея з перейменуванням нашого міста, за яке бралися всі, кому не ліньки. Чотири з половиною роки антиукраїнської політичної колотнечі вже позаду. Суд закрив цю певною мірою резонансну справу.
Чому певною мірою? А тому, що той «резонанс» штучно тягнули за вуха ті, хто не бажає громадянського спокою в Україні… Закінчилося тим, чим і мало закінчитися. Але чи остаточно? Здається, ні, бо та ворожа категорія опонентів майже завжди діє під совково-імперським гаслом «Русскіє нє сдаютса!» Тож будьмо напоготові до нових сюрпризів. Перший і головний – потужна хвиля пропагандистської тріскотні про «засади демократії у справі перейменування».
А хто і де сказав, що та «демократія» повинна бути лише для прихильників імперії, яка наказала довго жити, а не для українців міста? Їх, часом і мовчазну, думку чомусь мало озвучують та пропагують. Прихильників російської та радянської назв у місті, як показало ними ж проведене незаконне опитування, не більше 10-12%. І це навіть за умови різних фальсифікацій та підтасовок. А от галас їхній зашкалює. І хто і чому дозволяє протягом майже п’яти років таке робити? Закон є закон, навіть коли він не подобається десятій частині мешканців міста.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду України закрив справу про перейменування Кіровограда на Кропивницький. Про це повідомили Укрінформу у пресслужбі суду. “Колегія суддів ухвалила закрити провадження у справі щодо перейменування Кіровограда”, – заявила представникам ЗМІ працівниця суду.
Повний текст рішення оприлюднять протягом п’яти днів. Після цього його можна буде оскаржити у Великій палаті суду. Слід нагадати про те, чия це «демократична інціатива». Саме виходець з Донбасу та екскерівник області народний депутат від ОПЗЖ Сергій Ларін оскаржував у Касаційному адмінсуді перейменування нашого міста. Тож поки що є остання можливість оскаржувати закриття справи у Великій палаті Верховного суду. А це новий галас та балачки про демократію особисто для них з боку українофобів.
Любителям такої «демократії» варто нагадати, що за попередніх найменування чи перейменування міста його мешканці жодної участі не брали, і не могли брати. Особливо в радянські часи, коли назву змінювали тричі, бо такі дії тоді були б дуже небезпечними для подібних ініціаторів. Така тоді була демократія.
А ще варто зауважити, що з приводу жодного перейменування міст в 2015-2016 роках такого опору ніхто не чинить, як донецькі ініціатори в Кропивницькому. Кажуть, що історія рухається по спіралі, і тому може здатися, що іноді в чомусь повторюється, але назад ніколи не повертається.
Анатолій Авдєєв