Український спортсмен-борець Іван Піддубний вмер від голоду в місті Єйськ на Кубані 8 серпня 1949-го року. Після смерті чоловіка влада прирекла його ім'я на забуття. Пам'ятник поставили тільки в 1950-х роках за клопотанням США.
Піддубний був разовим чемпіоном світу по боротьбі. Виступав в Парижі, Мілані, Франкфурті, Нью-Йорку. Дебютом спортсмена став виступ в Новоросійському цирку. В 1898-му році Іван за декілька секунд вклав на лопатки відомого тоді гіганта – шведського борця Андерсона. Публіка вирішила, що той піддався, але українець запропонував матч-реванш. Швед сказав, що погодиться, тільки якщо Піддубний програє. Іван прийняв пропозицію, але все одно поклав шведа на лопатки. Публіка була в захваті.
Згодом Іван переїжджає в Київ. Виступає силачем в цирку братів Никитіних. Антропометрична комісія встановила його дані: зріст – 184 см, вага – 118 кг, біцепс – 44 см. За период 1905-1909-х років українець переміг трьох чемпіонів світу, декількох чемпіонів Європи і більшість чемпіонів окремих країн. Йому пропонували прийняти громадянство США, але він відмовився. Тоді йому сказали, що не виплатять всі зароблені гроші. "Хочете їх конфіскувати – будь ласка. Плював я на ваші долари. Україна менчі значно дорожча", – відповів спортсмен.
Борця. В 1930-х роках в державі ввели паспорти, де прізвище Івана записали як "Поддубный", а национальність – русский. Тоді він власноруч викреслив це і написав – "Піддубний, українець". Звичайно, таке не могло бути непоміченим агентурою НКВД. Піддубного заарештували та катували електрошоком. Вимагали видати всі іноземні рахунки.
Після завершення спортивної кар'єри в 1941-му році жив в Єйську на березі Азовського моря. Місто окупували нацисти, однак Іван відмовився їхати в Німеччину для тренування молоді. З приходом Червоної Армії його намагалися заарештувати за співпрацю з німцями, однак відпустили. Не вистачало доказів.
Решту життя борець знаходився в страшенних злиднях і вмер, трохи не доживши до 78-річчя. В його кімнаті знайшли незакінченого листа, що був адресований тодішньому заступнику голови Ради Міністрів СРСР Климу Ворошилову: "Клименте Єфремовичу, мені майже 78 років. Згадайте мої заслуги перед країною. Ви самі називали мене національним героєм, а тепер забули. Прошу одного: закріпити мене до їдальні військової частини, щоб я хоч іноді їв гаряче".
З Москви прийшов наказ "поховати з почестями". В останню путь чемпіона проводжали тисячі людей, при цьому допомогали йому вижити одиниці. Івана поховали за огорожею кладовища як самогубця і на пам'ятнику написали "Русский богатырь". За декілька років пам'ять про нього майже знищили, незабаром на пам'ятнику вичеканили "Xoxoл-петлюровец".
На честь 145-річчя з дня народження легендарного силача Івана Піддубного відбулися змагання по армреслінгу, греко-римської боротьбі та гиревому спорту. На Всеукраїнське свято в селі Красеновка Чорнобаївского району Черкаської області 20 серпня приїхали близько двох тисяч осіб.
Іван Піддубний все життя розмовляв тільки українською і ніколи не дозволяв називати себе руським. Не зважаючи на те, що ця постать увійшла в історію світу, в Україні немає й натяку на цю героїчну особу.
Немає жодної вулиці чи пам'ятника цьому дійсно видатному українцю.
Любава Костенецкі, з мережі Інтернет