У День героїв Небесної сотні ми згадували полеглих на Майдані. Віктора Чміленка, фермера, правдолюбця, який не боявся брати на себе відповідальність і за власне господарство, і за країну. Відстоював справедливість у таких ситуаціях, коли, здається, довести її геть неможливо. У цей день також не можна було не згадати нашого колегу, чудову людину, українського патріота Миколу Петровича Семенюка. Його серце зупинилось, не витримавши болю від шквалу смертей на Майдані.
Усі, хто давно працює у кіровоградській журналістиці, безперечно, добре знали цю непересічну людину. За останні кілька десятків років у друкованих ЗМІ нашого міста, можна з певністю стверджувати, не було кращого відповідального секретаря. Це – непроста робота, яка потребує великих організаторських здібностей, уміння знаходити спільну мову з творчими людьми, точності, неабиякого художнього смаку. Не кожен відповідальний секретар добре володіє пером. Микола Петрович мав ці обоє таланти. Сам умів писати легко, цікаво, аргументовано і завжди справедливо оцінював роботу колег. Без зайвих амбіцій, без пихи, без пафосу, але його слово завжди було авторитетним і цінним.
Кіровоградська районна тоді «Зоря комунізму», «Молодий комунар», «Кіровоградська правда», «Народне слово», «Вечірня газета» – у цих колективах Микола Петрович не один рік працював, там його поважали й любили. Як, власне, колеги й з інших видань. Микола Семенюк був незаперечним авторитетом для всієї кіровоградської журналістики.
– Не можна не відзначити, – згадував його друг і колега Юрій Матівос, – надзвичайної порядності Миколи Петровича, нечасто зустрічаються люди, що мають таке загострене почуття совісті.
– З ним неможливо було сваритися, – додає колега Броніслав Куманський, – у нього була якась абсолютно обеззброююча посмішка. Таким він нам і запам’ятається назавжди…
Останніми роками перед Майданом Микола Семенюк був редактором галузевого журналу міністерства соціальної політики. Після роботи мало не щодня ходив на Майдан, а ночами прикипав до телевізора і інтернету. Коли ж люди почали гинути масово, його серце не витримало, він помер від інфаркту.
Десять років триває збройне протистояння зі Злом. До Бога пішла вже не одна, а десятки, тисячі наших Небесних сотень. Маємо потужний ангельський захист, тож мусимо перемогти.
Світлана Орел