Вивернуті з коренем і потрощені дерева, оранжеве засохле листя, яке ще недавно було зеленим, покручена екскаватором, бульдозером чи трактором лісосмуга, розорана земля… Видовище гнітюче. Неподалік Кропивницького – черговий (після знищення дерев на луках біля Обознівського мосту) лісоповал. Цього разу в селі Бережинці Кропивницького району.
Це, власне, не ліс як такий – скоріше гай. На супутниковій карті видно, що дерева стояли рівними рядами, отже, насадження штучні. Мій знайомий пригадав, як у дитинстві він з батьками їздив туди за саджанцями для дачі. І купували вони не фруктові дерева, а ті, що зазвичай ростуть у посадках та парках. Певно, то був розсадник лісових порід. У деяких місцях, ближче до лісу Дубова Балка, збереглися і старі черешні. Кому заважали дерева і задля яких потреб їх винищують?
Років з десять тому тоді ще Кіровоградська міськрада виношувала плани викорчувати ті хащі і обладнати там аграрний кластер – може, ці плани таки реанімували?
Карта повідомляє, що це землі Бережинської сільської ради Кропивницького району, вони – приватна власність і призначені для ведення сільськогосподарського товарного виробництва. Отже, це Бережинка так розхазяйнувалася?
Вона ж.
Землевпорядник Бережинської сільської ради Тетяна Сорокіна повідомила:
– Усі ці ділянки (280 гектарів) розпайовані, всі дерева будуть знесені і земля використовуватиметься під ріллю. Тут був плодовий сад, його продуктивний вік становить 40-50 років, а цим деревам уже за 70. Крім того, вони вражені небезпечним шкідником – каліфорнійською щитовкою і тому їх варто знищити ще й для того, щоб шкідник не поширювався далі.
Більшість цих дерев не старі, не плодові, а деякі взагалі кущі – очевидно, багато з них самосів. Сумна картина брутального лісоповалу наводить на не менш сумні думки. З середини минулого століття у Кропивницькому й недалеко від нього не було висаджено жодного навіть найменшого гаю. Нинішнього катастрофічно посушливого сезону в черговий раз пригадалася елементарна істина зі шкільного курсу біології – чим більше дерев, тим більше вологи у ґрунті й у повітрі. Причому дерева для утримання вологи і для ефективного її випаровування мають бути розміщені продуманим чином.
Видатний ґрунтознавець Василь Докучаєв, котрий проводив дослідження щодо боротьби з посухою і в Україні, свого часу взявся за так званий Камінний степ у Воронезькій області. Це кілометрів на 400 північніше від нашого краю. Відповідно там менша спека і на 100 мм більше опадів – і то Докучаєв через нестачу вологи вважав ці землі малопридатними для землеробства! На схемі видно, як він їх зумів перетворити в аграрно продуктивний регіон – засадив лісосмугами. Причому вони не всі розміщені під прямим кутом і деякі значно ширші від решти. Майже лісочки – як то було і ще, можливо, трохи є в Бережинці.
На які врожаї сподіваються люди, що засіють поля після лісу? Наразі там у бур’янах кабачки, квасоля і порожня криниця. І навіть недавній дощ уже не допоможе цим схожим на скелети соняшникам. А це ж одна з найбільш посухостійких культур…
Ніна Даниленко
