40 днів, як загинув Ігор Бурьянов. Коли мама Ігоря прийшла в морг для того, щоб опізнати сина, ті, хто там працюють, вивезли тіло Ігоря рівно на хвалину. Мама лише встигла сказати "Привіт, сонечко", як одразу відвезли тіло. "Больше не положено", – сказали вони.
А якою нормою і якого нормативно-правового документа визначений час опізнання і знаходження матері у морзі біля загиблого сина? Особистою нетерпимістю до горя матері людей, які сплять в затишних домівках, в теплих ліжках ціною життя загиблих воїнів? І хто відповідатиме за таке ставлення до матерів загиблих!?
А коли мама Ігоря прийшла в день поховання провести сина в останню путь, вона була приголомшена тою жахливою оббивкою труни і самою труною, кришка якої на 2 см не відповідала її довжині, просто була менша за нижню частину труни. І коли, підписуючи документи після поховання в ритуальному агентстві, мама Ігоря запитала, чому така жахлива якість домовини і оббивки, де ділося простирадло, яке зазначене отут в документах і якого насправді не було, знаєте, що працівники, яким треба був підпис мами Ігоря Бур'янова, їй відповіли? "Ну, ви ж були у морзі, ви ж бачили, який вигляд мала домовина".
Тепер я зрозуміла про кого у нашому місті можна сказати – кому війна, а кому мати рідна. У даному випадку, таке відчуття, що працівники ритуальних агенств, які займаються організацією похорон загиблих героїв, просто зухвало крадуть гроші платників податків, ще й дозволяючи собі принижувати матерів загиблих, розповідаючи, що саме мати повинна була бачити у морзі.
А знаєте, що мама Ігоря бачила в морзі – покалічену дитину, оголену на каталці, рівно одну хвилину, бо працівниці моргу більше не дозволили. Не дозволили матері навіть підійти до сина. І я так думаю, що це не поодиночний випадок, просто особисто мені зараз про це стало відомо.
У мене питання – чи можна якось вплинути на ситуацію і змінити ставлення персоналу моргу до родичів загиблих, які приходять на опізнання? Чи можна встановити контроль якості виконання робіт ритуальними агентствами, які мають можливість просто наживатися на загибелі героїв!?
Хочеться щиро вірити, що міська влада не має стосунку до цього знущання над пам'яттю загиблих. Досі я глибоко не цікавилася, хто оплачує похорони загиблих воїнів, чи міська рада, чи військкомат. Я просто знала, що їхні родини ні фінансово, ні організаційно участі в похованні не беруть. Вони приходять попрощатися. Але коли зустрічається ось таке нахабство, хамство та приниження загиблих героїв та їхніх близьких і рідних, не можна мовчати та робити вигляд, що нічого не відбувається.
Ганна Шевченко
Від редакції Як бачимо, звинувачення серйозні. Хотілося б, аби представники ритуальних служб чи організатори похоронів загиблих воїнів від влади висловили свою позицію.