Минулого тижня у кафедральному соборі Різдва Пресвятої Богородиці УПЦ відбулось урочисте прославлення в лику святих священомучеників Платона Купчевського та Миколая Виноградова – пресвітерів Єлисаветградських, які постраждали за Христа 1931 року. Про це повідомляє сайт нашої єпархії.
Перед мощами угодників Божих було звершено останню літію, потім оголошено рішення Священного Синоду Української Православної Церкви від 17 серпня 2021 року про зарахування до лику місцевошанованих святих священомучеників Платона та Миколая, пресвітерів Єлисаветградських. Святкову проповідь про вшанування Новомучеників і Сповідників Церкви Руської виголосив митрополит Черкаський і Канівський Феодосій.
Хто ж ці новоявлені святі? Платон Купчевський народився у селі Оджигол поблизу Очакова, нині Миколаївська область, у родині священика. Закінчив Херсонське духовне училище, а потім, у 1887-му році Одеську духовну семінарію. Служити почав у селі Кардашевому у храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці, пізніше перейшов у Свято-Покровський храм села Любомирка. Став місіонером. У 1900-му році почав служити у Кафедральному соборі Пресвятої Богородиці тодішнього Єлисаветграда. Після революції і релігійних перетрубацій Платон Купчевський залишається прихильником Патріарха Тихона, іншими словами не приймає Радянську владу. Активно виступав проти так званого обновленства. За що не раз позбавлявся можливості служити у храмах, переслідувався владою. У січні 1931 року був арештований, звинувачення стандартне – контрреволюційна діяльність, антирадянська агітація. Помер у тюрмі, від знущань під час слідства.
Схожа доля і його духовного побратима Миколи Виноградова, який народивсяу місті Тирасполі, теж у свящиничій родині. Закінчив Кишинівську духовну семінарію. Служив у Арбузинці Миколаївської області. З 1900-го року – у селі Лелеківці, потім – у Глодосах, при ньому зведено там новий храм. У 1917-му році став благочинним Єлисаветградської єпархії. Збирав матеріали для прославлення старця Данила. Був настоятелем Петропавловського храму, пізніше зірваного більшовиками. Його нині відбудовує Православна церква України. Микола Виноградов був так само арештований у січні 1931-го року і помер під час слідства від знущань.
Сумно й дивно, що утвердження цих священомучеників здійснює церква, фактично відроджена Сталіним під час Другої світової війни і яка звідтоді була і залишається філією НКВС-КДБ та їхніх спадкоємців. Тих же інституцій, які й знищили відданих вірі священиків. І не лише цих, а й сотень і сотень інших.
Ні для кого не секрет, що й нині УПЦ залишається стуктурним підрозділом Московського патріархату, скільки б її служителі не заперечували цього. Це підпорядкування закріплене у її Статуті та інших документах, які знаходяиться у відкритому доступі.
Та не треба й далеко ходити, у звіті керуючого справами УПЦ за 2021 рік (сайт УПЦ), де згадується рішення прославити у лику святих наших священомучеників, через кілька абзаців наголошується, що Блаженніший Митрополит Онуфрій, як постійний член Священного Синоду Руської Православної Церкви, за звітний період брав участь у його засіданнях. Постійний член, а не запрошений гість. І хай не вводить в оману назва Руська. Мабуть, очільники УПЦ вже почали соромитися назви Російська. Ніби добрий знак. Але за ним мали б слідувати і вчинки – вихід з-під підпорядкування РПЦ.
Та ні, до цього, схоже, ще далеко, якщо судити із вітання Блаженнішого Митрополита Онуфрія Святішому Патріарху Кирилу з річницею інтронізації, опублікованому на цьому ж сайті 1 лютого цього року: «Ваша пастырская чуткость, мудрость и усердие к возложенным послушаниям побудили верных чад нашей Святейшей Церкви избрать Вас кормчим корабля Святой Русской Православной Церкви, где Вы являете себя добрым пастырем, полагающим душу свою за овцы своя».
Ну-ну. Весь світ бачить, як він полагає душу за Путіна та імперські амбіції РФ.
…Після служби, де прославлялися нові священомученики, прихожанам роздали якісь булочки, а вище духовенство поїхало святкувати в ресторан "Орлине гніздо". Кажуть, було там і світське керівництво.
Краще б організували гарячі обіди для прихожан храму. Адже навіть на знімку фотожурналіста Олександра Козловського видно, наскільким вони цього потребують…
Світлана Орел
