Серед українських митців, які творили в ХІХ столітті, вирізнявся своїми картинами Сергій Васильківський. Він творив в період коли діяли заборони Валуєвського циркуляру та Емського указу, однак це не завадило йому зображувати на полотнах козаків, кобзарів, Тараса Шевченка та самобутні пейзажі українського села.
На початку жжовтня минає 170-річчя від дня народження художника.
З дитинства зацікавився козаками та фольклором
У жовтні 1854 року в Ізюмі в сім’ї писаря народився син. Його назвали Сергієм. Згодом, коли йому виповнилося сім років, родина Васильківських переїхала до Харкова. Чималий вплив на світогляд Сергія мала його сім’я. Зокрема його дідусь, який був чумаком та походив з козацького роду. Він розповідав онукові історії про козацьку добу. Водночас мати познайомила сина з українськими народними піснями, які часто співала.
Середню освіту художник здобув в місцевій гімназії в Харкові. Саме там він познайомився з Дмитром Безперчим, який був учнем Карла Брюллова. Тоді Безперчий поділився своїм досвідом у малюванні з Васильківським. Згодом Сергій вступив до Харківського ветеринарного училища. Однак на таке рішення вплинув його батько. Водночас з навчанням у цьому освітньому закладі в нього не складається, тому він там був лише рік. Після цього художник працював канцелярським службовцем.
Щоб отримати освіту з образотворчого мистецтва Васильківський вирушив до Петербурга. Тут з 1876 по 1885 рік він навчався в Академії мистецтв. Спочатку в класі натури, а згодом його перевели в пейзажний клас. Під час навчання в академії Васильківський активно розвивав свій талант до малювання та мав неабиякі успіхи. Вже в 1979 році його нагородили срібною медаллю за етюд з натури, а 1881 році він отримав другу таку ж медаль. Загалом за роки навчання він здобув близько тринадцяти відзнак.
Водночас в студентські роки художник жив досить бідно. Він не мав коштів, щоб орендувати житло, тому мешкав на горищі академії. Разом з ним там жили й інші відомі українські художники (Порифій Мартинович, Микола Самокиш, Опанас Слатіон та інші).
Жив у Франції та мандрував пішки Україною
Коли Сергій Васильківський закінчив Петербурзьку академію, то у 1886 році отримав можливість поїхати до Франції. Крім того, він відвідав інші європейські країни (Німеччину, Іспанію, Італію, Велику Британію). Так, живописець удосконалював свої знання з малювання, дізнавався більше про європейське мистецтво. Особливо його зацікавили роботи художників, які працювали в стилі постімпресіонізму. У цей час Васильківський створив власний цикл картин – піренейські етюди, які згодом експонували в Паризькому салоні. У цьому циклі були такі картини, як-от: «В Піренеях», «Ранок у Безансоні», «Околиця Байони. Франція», «Булонський ліс взимку» тощо. Дебют художника у Франції став для нього новим періодом в житті та творчості. За кордоном він отримав багатий досвід, що допомогло йому сформувати власний стиль в мистецтві.
Після подорожі різними країнами митець вирішив повернутися до України. Однак й тут він подорожував вже рідними землями. Відомо, що Васильківський ходив пішки Полтавщиною та Харківщиною, де споглядав українські краєвиди природи та побут селян.
У 1913 році відвідав Першу Єлисаветградську художню виставку, де експонгувалися 18 його картин. Наші земляки придбали дві карини художника – «Козак Голота» і «Чумацький Ромоданівський шлях». До нашого міста він приїздив також аби зустрітися зі своїм другом Іваном Похитоновим. Тоді ж він написав картину «Церква в селі Куцеволівці».
Помер Сергій Васильківський 8 жовтня 1917 року в Харкові. Перед смертю художник заповів понад 1300 своїх творів Музею Слобідської України.
Поет українського малярства: про творчість Васильківського
Сергія Васильківського називають поетом українського малярства. Оскільки в його картинах мистецтвознавці вбачають особливий ліризм. Художник відомий передусім своїми пейзажами та історичними полотнами, на яких він зображував козаків. Творчий доробок митця містить близько три тисячі картин. Серед них одними з найвідоміших є такі: «Сторожа запорозьких вольностей» (полотно, олія. 1890 р.), «Козача левада» (полотно, олія. 1893 р.), «Козачий пікет (дерево, олія. 1888 р.)., «Чумацький шлях».
Художник мальовничо передавав побут селян. Він показував, як українські традиційні хати гармонійно вписуються в навколишню природу. Таким чином, роботи Васильківського відображають українські традиції та звичаї. Це можна побачити на картинах: «Весна в Україні», «Околиця», «Сільська вулиця», «Полтавщина», «Хата в Опішні», «Поворот до весни», «Млин» тощо. Крім того, Васильківський намалював цикл акварельних картин, на яких зображено в повний зріст представників козацької доби: «Тип запорожця», 1900 р., «Писар військовий», 1900 р., «Гармаш часів гетьмана І. Мазепи», 1900 р., «Кобзар-сліпець з хлопчиком-поводирем», 1900 р. Також Васильківський написав відомий портрет Тараса Шевченка, на якому письменник показаний в повний зріст на фоні степової природи.
Впродовж більше ста років твори Васильківського є самобутнім яскравим взірцем глибокого самовираження і високого професіоналізму видатного живописця. В них живе мальовнича Україна. Прагнучи народності змісту зображуваного й оповідності живописної мови, митець не спрощував, а поглиблював структуру образотворення. Намагаючись зображувати все – і природу, і людей, Сергій Васильківський, мабуть, підсвідомо відчував, що найкраще він розкривається передусім у краєвидах. Сюжетні зав`язки у його композиціях майже завжди незначні стосовно обширу пейзажу, людей він зображував здебільшого зі спини або збоку, старанно вписуючи їх у природу. Головним у пейзажній творчості Васильківського завжди був образ України. Природу батьківщини Сергій Іванович найкраще знав, розумів і зворушливо любив. У її стані і настрої він відчував стан і настрій людей. Митець завжди творив: у повторах варіював пори року, доби, прагнув передати мінливі, динамічні і витончені в колориті моменти в житті природи; у нових роботах дошукувався нової образно-пластичної виразності.
За матеріалами ЗМІ