Відомий краєзнавець і громадський діяч Валерій Жванко упорядкував та підготував до друку унікальну книгу "Я все чув, все бачив". Це фрагменти рукопису Івана Кочерженка про події 1922-1938 років на Олександрійщині. 18 січня в Олександрійському музейному центрі відбулася її презентація.
Книжка побачила світ у видавництві Імекс-ЛТД за сприяння директора сільськогосподарського товаритсва ім. Шевченка Юрія Анатольєва. Її унікальність у тому, що це живі спогади Івана Кочерженка, активного організатора і учасника колективізації та розкуркулення в селі Щасливому, подані зі збереженням мови орігіналу.
Автор детально зафіксував усі етапи, що передували розкуркуленню, перші роки колективізації. Він наводить теми засідань органів місцевої влади, описує їх перебіг, прийняття рішень та процес виконання, зокрема, виселення «куркулів» за межі України та факти Голодомору 1932-1933 років. Рукопис містить велику кількість статистичної інформації. Це детальні списки сільських активістів, а також односельців, що підлягали розкуркуленню, описи конфіскованого і розподіленого майна, земельних ділянок, фінансові та податкові подробиці господарювання; кількість посівних площ, врожайність різних культур, норми видачі хліба та інших продуктів на трудодень.
Рукопис Івана Кочерженка – це ще й значний обсяг етнографічного матеріалу. Є розділи з описом одягу, взуття, харчування, окремих страв, способів опалення і освітлення хати; стану садів, торгівлі, грамотності населення, а також медичної і ветеринарної допомоги. Зустрічається розлогий опис хресного ходу, проводів, вечерниць, весіль, весільного столу та елементів одягу молодих. Є в рукописі і фолькльорні перлинки: уривки народних пісень, приказки, примовки і навіть заговір для лікування домашніх тварин.
Цей унікальний рукопис (600 сторінок!) довгий час зберігався у домашньому архіві колишнього директора школи села Щасливе Івана Погорілого. Саме зі станції Щасливе у ті роки радвлада відправляла найзаможніших господарів Олександрійщини у Сибір.
У 2018-му році Іван Погорілий передав рукопис на зберігання у культурно-освітній центр Попельнастівської громади «Толока». Перший том цього рукопису оцифрований. А краєзнавець Валерій Жванко, як зазначив під час презентації, – вибрав для друкованого варіанту ті фрагменти, які видалися йому найважливішими, емоційними, які його вразили.
Власне, сам факт, що автор рукопису це не жертва, а організатор колективізації, який сприяв Голодомору, вражає. Валерій Жванко розповів, що Кочерженко як автор, був спонтанним. Місцями його текст звучить як сповідь, коли він веде уявну розмову з дітьми розкуркулених, що повернулись у село. Ці сторінки пояснюють його психологіний стан. Він писав це як героїчну оду, яка перетворилася на свідчення проти комуністичного режиму.
Фото із ФБ-сторінки Валерія Жванка