Схоже, вуличні зустрічі біля книгарні «Є» уже стають доброю традицією. Наприкінці минулого тижня мова йшла про українську книгу. Її роль та значення у національному культурному просторі неоціненна. Між тим, ми багато років живемо в умовах експансії російського книжкового ринку, кількісної, цінової, а часом і якісної переваги книги із країни-агресора. Яке нині становище української книги і які її перспективи – розповідає директор з розвитку книгарні «Є» Андрій Домаранський:
– Останніми роками на книжковому ринку країни викристалізувалася виразно україноцентрична складова — автори, книговиробники й книготорговці, але досі вони не мають панівного становища на ринку і перебувають у вкрай нестабільному фінансовому стані. Зараз маємо черговий етап посилення експансії на український ринок книжок російською мовою, що виробляються російськими видавництвами та їхніми філіями в Україні. Книжки російською мовою, незалежно від свого змісту, неминуче вводять свого читача у світ, де панує російський наратив, ворожий українській ідеї. На жаль, багато років торгувати в Україні російськими книжками вигідніше. Головні причини: більша маржа цього товару, менша собівартість російського продукту порівняно з українським — меншу вартість авторських прав та перекладу на один примірник. До того ж, російськомовна книжка має явно більший ринок збуту: крім, власне, РФ, це й значна частина пострадянського простору, це й певний сегмент європейського ринку, це й уся територія України, звісно. І досі грають роль і стереотипи населення про безальтернативність та кращу якість російських книжок, адже РФ докладає колосальних зусиль, аби втягнути українського читача у своє агресивне інформаційне поле, і не відпускати.
Після початку російської агресії ця книжкова хвиля трохи зменшилась, але зараз знову набирає сили. А наша держава демонструє вкрай небезпечну відстороненість від цих процесів, полишаючи книговиробників та книгорозповсюджувачів сам на сам з небезпеками. У разі збереження такого стану справ (помноженого на реалії фінансової кризи, підсиленої епідемією COVID-19) нескладно передбачити: сегмент українськомовної книжки поступово стискатиметься, українські видавці менше видаватимуть, а читачі купуватимуть ще більше російською.
Що слід зробити у цих умовах? Різко збільшити обсяг ринку збуту для книжок українською мовою та субсидувати окремі елементи книговиробництва. Тут слід діяти радикально – у рази збільшити кількість книгарень, основою асортименту яких були б книжки українською мовою.
Досвід нашої мережі (а стартували ми 2007 року, коли торгівля українськомовною книжкою видавалася нереальним завданням, а частка російськомовних книжок на ринку сягала 80–90%) свідчить про те, що поява книгарень створює ефект, так би мовити, зіткнення з книжкою — люди отримують пропозицію товару, що до того перебував поза їхньою увагою. Це не аудиторія, відтягнута з онлайн-продажів, на 90% це абсолютно нові покупці, що до того просто не купували книжок, бо не перетиналися з ними. Такими є принципи поведінкової економіки. Такий ефект не досяжний у межах інтернет-торгівлі: беручись до купівлі онлайн, споживач рухається у вузькому коридорі — шукає наперед визначений товар, тому ймовірність його перетину з книжкою у всесвітній павутині є мінімальною, а з книжкою українською — тим паче.
Збільшивши кількість книгарень, українські видавці отримають незрівнянно більші можливості продавати свої товари, що неминуче активізує і вітчизняних авторів до написання нових творів, і українських перекладачів, і художників-ілюстраторів, і поліграфістів. Власне кажучи, коли книгарня «Є» завдяки своїй україноцентричній позиції (із часткою українськомовної продукції на полицях понад 90%) почала штучно збільшувати ринок збуту для українських книжок, обсяг їхніх продажів з 2007 до 2018 року збільшився вдесятеро.
Для підтримки української книги держава, а також нові ОТГ мали б зменшити орендну плату за приміщення для книгарень, асортимент яких становлять книжки українською мовою та мовами ЄС. Бізнес повинен отримати чіткий сигнал від держави: торгувати книжками українською мовою — вигідно. Держава могла б підтримати й українських книговидавців, беручи на себе частину фінансування перекладів книжок з іноземних мов українською чи субсидуючи витрати на купівлю авторських прав (зокрема, і українських авторів).