Сьогодні я зустрівся з таким совком, що, здається, все, що було раніше – то так, дитячі забавки. Є у нас "Центр громадського здоров'я", наче так цей найважливіший орган, не побоюся слова "орган", називається...
Він дає завдання, про що і з якого приводу лікарям готувати статті в газети та журнали та виступати на телебаченні та радіо. Діяльність, здається, завжди була для галочки, але...
Словом, тепер, виявляється, якщо планується публікація, її слід за три дні подати в цей "орган". Але це ще квіточки. Далі буде взагалі сюр. Готові? Перед виступом на радіо або телебаченні лікар має записати на папірець те, що він буде говорити на радіо чи телебаченні. І той написаний текст також надати в цей "орган" за три дні до відвідування радіо чи телебачення. Мовляв, лікар, перед тим, як йти на радіо чи телебачення має знати, що він там буде говорити. Я так розумію, далі треба тільки з того папірця читати все написане...
От як це оцінити та описати без застосування обсценної лексики? Мені здається, ці "товаріщі" таки спромоглися мене неабияк здивувати. Для мене це – комсомольщіна, совок та русскиймір в одному флаконі.
Чому це взагалі допускається у 2024 році в Україні? Як таке... ммм... явище взагалі могло дожити до 2024 року? Виступ на радіо з папірця?
Для мене, коли я мав честь вести програму на радіо та телебаченні, було цінністю отримати невимушену та незапрограмовану розмову з колегою, не шаблонну, людську. Для мене це був би страшний сон, якби гість приперся б із затвердженим папірцем, з якої читав би написане...
Якщо методи роботи таких "органів" такі, то краще такі органи видалити хірургічно, як на мене... Це просто ганьбище, сором та морок...
Андрій Гардашников
P.S. Після появи цієї репліки у ФБ уже з’явилися коментарі, де і керівництво згаданого центру (для чого він справді потрібен?) і причетні до управління інформації в ОВА відхрестилися від цього циркуляру, белькочучи щось про те, що це «для внутрішнього користування». Але тут важливо було б знайти реального автора цього крутого «нововведення». Його поки не знайдено. Можу дати орієнтир, виходячи із багаторічного досвіду роботи у ЗМІ: чим менше людина освічена, чим менше здібностей вона має, тим більше любить створювати і виконувати подібні циркуляри. Тож, думаю, знайти автора буде неважко.
Світлана Орел