Підлітки в центрі України, у Кропивницькому, добре знають українську. При цьому відсотків 90 з них (за моїм суб'єктивним спостереженням) між собою спілкуються російською.
І тут два моменти. Російську, фактично, використовують як молодіжну, сленгову, такий собі міжсобойчик. А українську сприймають десь як дорослу, серйозну. І є шанс, що з часом обиратимуть дорослішання. Але і це не факт, бо часто російська це і мова дому, батьків (у моїй голові російськомовні українці – синонім русифіковані українці. Не були б ми більше 300 років колонією, не було б такого явища. І коли дорослі кажуть розмовляю російською, як мама і папа, то якби ви жили у незалежній країні, то хіба ваша мама не приклала б максимум зусиль, щоб ви говорили мовою країни, в якій проживаєте? Як сьогодні роблять усі мами у вимушеній еміграції. Коли усвідомити, що російська в Україні результат насилля, заборон і родових травм, то... ні, не буде легше. Але щось зміниться у самому ставленні).
До підлітків... Вони не будуть робити те, що вимагає зусиль. Їх і так прекрасно розуміють. Особливо в їхньому ж середовищі. А російська це ще й можливість дивитися нові серії аніме, слухати блогерів,читати манги і т.д. Українську для школи вони і так знають. То навіщо?
Я не пишу це для того, щоб хтось вигуляв біле пальто і повідомив, що його дитина ніколи не переходить на російську з однолітками і в іграх (думаю, і таке буває). Або щоб попереживав за долю російської (вона збережеться у будь-якому випадку. І це не завжди погано: історія країн – колишніх колоній, тому приклад). Або щоб наїхали на дорослих, які все ще розмовляють російською (всьому свій час, з мого оточення сотні перейшли на українську за останній рік. І я їх люблю і хочу обійняти).
Пишу, бо болить. Пишу, хоча може прилетіти – освітянка ж. Типу не допрацьовуєш. Я живу в країні, де з українською жорстко боролись попередні 300 років. В країні, яка лиш зараз виходить зі стану колонії. І викладання у школі це мало.
Ще: вважала, що війна змінить мовну ситуацію. Так і було в перші місяці після 24 лютого. Але через рік – відкат. Принаймні в нашому більш менш спокійному (стукаю три рази) місті.
Зоя Лебідь
А тим часом В Україні стартував проєкт “Українологія”. Він розрахований для підлітків, користувачів соцмереж, і спрямований на розвінчування міфів російської пропаганди.
Конституція Пилипа Орлика насправді ніяка не конституція? І чи правда, що WhatsApp створив українець? Відповіді на ці запитання можна дізнатися завдяки “Українології”. Це молодіжний проєкт, покликаний розвінчувати міфи російської пропаганди, які вона творила століттями, надавши підліткам базу перевірених фактів про Україну. Мета проєкту — виховати спільноту обізнаних про Україну та критично мислячих підлітків.
“Наша цільова аудиторія — молодь 13-18 років. Це один із найдовірливіших періодів життя, коли будь-яку інформацію, яку отримуєш в інтернеті, ти сприймаєш за чисту монету, — розповідає керівниця проекту Дарина Карпенко. — Мета “Українології” — працювати на випередження, даючи молодим людям знання, що не все те, що потрапило у їхній інфопростір, правда, що це може бути російська пропаганда. Таким чином ми хочемо навчити їх критично мислити й, звичайно, прагнемо наситити підлітків якомога більшою кількістю інформації про нашу країну. Це дуже важливо, адже це — наша зброя перед ворогом”.
Проєкт стартував в Instagram та TikTok, дуже популярних соціальних мережах серед молоді. Цей вибір невипадковий. Підлітки сьогодні дуже швидко перемикають свою увагу, тому щоб їх зацікавити, слід обирати короткі формати подачі інформації — такі як reels чи карусель із яскравими зображеннями. Соцмережі сьогодні — не лише місце для розваг і відпочинку, але й для серйозних тем. Але ці серйозні теми варто подавати цікавіше, ніж у підручниках, додає керівниця “Українології”.
- “Українологія” в Instagram — https://www.instagram.com/ukrainology/
- “Українологія” у TikTok — https://www.tiktok.com/@ukrainology_