У нашому краї триває 54-ий Всеукраїнський фестиваль театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти». Після урочистого відкриття, що відбулося на Театральній площі, усі присутні стали глядачами вистави (вертеп-балаган) «Гра в Корифеїв, або Герой західного світу», яку грали просто неба.
В її основу покладений історичний факт заснування в нашому місті Марком Кропивницьким українського професійного театру (1882), чим він ствердив існування українців як нації. Чому вертеп-балаган? На сайті нашого театру посилаються на Джона Мілінгтона Сінга, ірландського драматурга початку ХХ століття, який працював у стилі символізму й реалізму. І пояснюють: «На перехрестях просторів та часів, абсурду та логіки, сьогодення та минулого, виникає ця, дещо дивна, історія. В ній існують, начебто, корифеї українського театру, які зовсім не є такими, до яких ми звикли. Це Корифеї, в яких граються сучасні актори. В цій історії зустрічаються люди та події, що в житті ніколи не могли б зустрітися. В ній з’являється герой, який зовсім і не є Героєм. Також в цій історії існує лопата, як знаряддя вбивства... Буде цікаво, весело і страшно водночас. Але точно – не буде нудно і не буде безнадійно!»
За сюжетом артисти грають одну із п’єс Кропивницького. Це дійство неодноразово намагається зупинити вмперський чиновник, нагадуючи про заборону виконання п’єс українською мовою, її витіснення з культурної сфери. Засобами гротеску, сатиричної фантастики, карикатури демонструється безглуздість дії Емського указу (1863) й інших нищівних заходів для українського народу, що застосовувалися у Російській імперії (на жаль, автор драматургічної частини залишився невідомим).
Зате режисура нового в.о. директора театру Лавренчука впізнавана: схильніть до епатажу та символізму. Запитання викликає одяг акторів, зокрема білі шорти. Ясна річ, це створює ряд алюзій – від натяку на чистоту намірів і помислів героїв до їхньої дитячої наївності. Але коли артисти змінюють їх на військовий піксель, це справляє сильне враження. Бо ж реально наші корифеї і Кропивницький зокрема уже більше століття воюють проти імперії. А вислів російського окпанта Муравйова “Надо было в своё время повесить Марка Кропивницького, Ивана Тобилевича, Миколу Садовського, Марию Заньковецкую и Панаса Саксаганского. Вот тогда об Украине никто ничего и не слышал бы», сказаний сто років тому, і нині відображає силу впливу нашого слова і театрального дійства на свідомість нації.
Впродовж фестивалю шанувальники театрального мистецтва переглянули 11 оригінальних вистав, які представляли відомі в країні та за її межами театральні колективи. На завершення пропонується разом з артистами Театру Корифеїв відвідати заповідник-музей І.К. Карпенка-Карого та взяти участь гастро-перформансі «Учта на Хуторі Надія», щоправда ціна на квитки на це дійство недешева – 1200 грн.
«Вересневі самоцвіти» цього року тривали на різноманітних локаціях: мала та велика сцени музично-драматичного театру ім.М.Кропивницького, Палац культури «Олександрійський театр», комунальний заклад «Кропивницький культурно-дозвіллєвий центр» (будинок профспілок), музейно-природний заповідник «Тобілевичі» в селі Арсенівка та Хутір Надія. На жаль, фестиваль не дійшов до райцентрів, містечок та сіл. Наступні, ювілейні «Вересневі самоцвіти», мають шанс розквітнути і у нашій степовій українській глибинці.
Ольга Кизименко
Фото Олександра Шулешка