Кілька тижнів тому про місто Кропивницький стало відомо у багатьох природоохоронних групах фб. Відзначили наше місто зовсім не з кращого боку, а навпаки. Небайдужі люди помітили, що у місті з пневматичної зброї, до речі, вільний обіг якої заборонено, хтось вбиває птахів боривітрів, більше того, хизується цим, і викладає фото вбитих птахів. Вершиною цинізму і садизму стало поранення боривітра, якого добили, захопивши ще живим, після того, як він приземлився з пораненим крилом.
Що ж викликало таку нелюдську жорстокість? Вбивці пояснювали свої вчинки «порятунком голубів від хижаків». Але, якби вони мали розум і були хоч трохи обізнаними про спосіб життя та харчування птаха боривітра звичайного, то мали б знати, що цьому найменшому з хижих птахів України (вага боривітра всього 150-220 гр довжина тіла 30-40 см) просто не під силу нападати на голубів, і він цього не робить. Його харч – миші та пацюки, і навіть великі комахи. У полях може зрідка полювати також на ящірок. Важко й переоцінити корисну роль боривітра, адже науковці давно вже дослідили – саме малорухливі, хворі гризуни передусім стають здобиччю таких невеличких хижаків. А отже, знищуючи хворих тварин, боривітри зупиняють поширення різних хвороб, які переносять гризуни.
Що ж до уявних «нападів на голубів», то «вина» боривітрів лише в тому, що взимку, коли голодно, вони вимушено вдаються до поїдання трупів птахів, у тому числі й голубів. І то від такого харчу в багатьох випадках боривітрів відганяють сірі ворони. Але людська безграмотність робить свою чорну справу – ці маленькі птахи, які заслуговували б на своє місце у екологічній системі навіть за будь-якого свого харчування – гинуть від людських рук, будучи по суті другом людини. До речі, супутній вид боривітра звичайного – боривітер степовий – вже практично зник з теренів України, згубила цього птаха саме людина, відстрілюючи його та розорюючи цілинні землі, тобто відібравши у птаха місця полювання.
Та не лише нищенням живого відзначилось наше місто. Є й добра новина: волонтери, які опікуються порятунком кажанів, взимку вигодували всіх тварин, які потрапили до їхніх рук, і в кінці квітня в одному з парків випустили на волю, у природне середовище. Чому ж кажанам потрібна допомога пізньої осені та взимку? Справа в тому, що ці істоти дуже потерпають через теплі зими. Розпочавши сплячку десь в затишному місці в кінці осені, вони можуть раптово прокинутись серед зими, вилетіти і шукати харч – комах, яких навіть за дуже теплої зими вони не знайдуть. Таких знесилених і голодних літунів і передають небайдужі люди волонтерам. Волонтери ж, маючи консультативну підтримку Харківського центру порятунку рукокрилих (наразі через російську агресію Центр евакуювався в Івано-Франківськ), купують корм і підгодовують кажанів, утримуючи їх у себе до настання теплого сезону.
Навіщо стільки зусиль, запитає хтось? Знов-таки, тут і етичне питання допомоги живим істотам, і важлива справа підтримання екологічного балансу. Адже рукокрилі – і вечірниця руда, і нетопир середземноморський (саме до таких видів належать врятовані кажани), харчуючись, знищують весною-влітку велику кількість шкідливих комах, передусім комарів та мух-кровососів.
Ось так: одні люди рятують кажанів, інші вбивають боривітрів. І ті, й інші – громадяни України, мешканці Кропивницького. Як хотілось би, аби люди розуміли, що вони коять, і замість вбивати братів менших допомагали б їм, або принаймні не чіпали б, даючи жити своїм життям.
Сергій Гейко
На фото: боривітер звичайний, вечірниця руда
Фото автора
