23 серпня минуло 110 років відтоді як народився Роман Труш (1914–1998), молодший син Івана та Аріадни Трушів, онук Михайла Драгоманова, племінник Лесі Українки. Що ми знаємо про спадкоємця славетного роду Трушів-Драгоманових? Ким він був, чим захоплювався? Чи продовжив справу свого відомого батька або ж діда? Можливо він мав літературний хист, який успадкував від тітки?
Можемо з упевненістю сказати що Роман Труш торував свій життєвий шлях. Його наполегливість, працездатність, відповідальність, незмінне почуття справедливості, тонкого гумору – риси успадковані від батька, стали запорукою успіху, а відтак блискучої кар’єри у спорті. З юнацьких літ Роман захоплювався різними видами спорту: хокеєм, великим тенісом, волейболом, футболом, стрільбою з лука. Відданість спорту проявилась під час навчання в Державній академічній гімназії у Львові (1924–1932) і позначилась на формуванні його вольового характеру.
На початку 1930-х років Роман стояв біля витоків хокейної секції спортивного товариства «Україна». 1934 року він разом із старшим братом Мироном (1906-1978) входив до складу польської хокейної команди у м. Закопане (РП). Після війни Роман Труш був серед перших львівських тренерів із хокею.
Утім найбільших успіхів Роман досягнув у лучництві. Цим видом спорту він почав займатися з 1931 року, коли у Львові щойно було створено Міжнародну Федерацію стрільби з лука. Незадовго Роман став одним із кращих спортсменів міста. А вже у 1937 році обидва брати Труші та К. Філіп отримали перемогу у командній грі на чемпіонаті Польщі. Упродовж двадцяти років Р. Труш виступав організатором змагання лучників «Прикарпатська стріла» у Бориславі. Як майстер спорту і заслужений тренер УРСР зі стрільби з лука він створив і розробив методологію радянської школи з цього виду спорту, виховав плеяду спортсменів – згодом чемпіонів світу та рекордсменів СРСР. Багато років поспіль шану Романові Трушу віддає Львівська обласна федерація стрільби з луку, яка щорічно проводить турніри, присвячені визначному лучнику.
Роман Труш мав активну позицію в культурно-громадському житті Львова. На початку 1980-х років спільно зі сестрою Аріадною передав родинний будинок у Львові на вул. Труша, 28 у дар українському народові в особі Львівського музею українського мистецтва (тепер – НМЛ ім. А. Шептицького) з метою організації Художньо-меморіального музею І. Труша. Музей розпочав свою роботу 1989 р. у рік 120-річчя від дня народження визначного майстра пензля.
Після смерті сестри Аріадни (1905-1984) Роман заопікувався малярською спадщиною батька, передав музеєві частину родинного архіву та меморіальні речі. Він був частим гостем музею, до останніх днів цікавився буднями музейного життя.
В останній рік свого земного шляху, будучи важко хворим, Роман Труш реалізував заповітну мрію. 15 листопада 1997 р. у Львові з ініціативи та за безпосереднього сприяння Р. Труша, у співфундаторстві з М. Марковичем було відкрито пам’ятник художнику Іванові Трушу (скульптор – С. Олешко, архітектор – М. Ягольник).
Через дев'ять місяців 21 серпня 1998 року серце Романа Труша зупинилося.....Місцем вічного спочинку Романа Труша є Личаківський цвинтар у Львові.
За матеріалами Оксани Білої