Хто не пам’ятає слів одного з персонажів комедії Шекспіра «Як вам це подобається»: «Весь світ театр, а люди в нім — актори...» Саме це намагаються довести своєю прем'єрною виставою «Наталка Полтавка» колектив музично-драматичного академічного театру ім. Марка Кропивницького.
Справді, важко підрахувати скільки постановок цієї п'єси бачила наша сцена. Саме нею у 1882 році Марко Кропивницький і легендарна трупа корифеїв: Марія Заньковецька, Панас Саксаганський та Микола Садовський презентували всьому світу український професійний театр. І разом з тим – Україну як націю, а українців як народ.
Швидко плине час. Але вічний сюжет про бідну, але дотепну і працьовиту дівчину Наталку й багатія Возного не перестає цікавити і хвилювати нові й нові покоління українців.
Що ж цікавого в новій сценізації п'єси? Чесно кажучи, переживала, що у теперішній її версії побачу черговий народний водевіль з корзинами, хустками й гарбузами. Рада, що режисерові вдалося цього уникнути. І п'єса Івана Котляревського ожила по-новому: події на сцені перегукуються із нинішнім життям. Наталка, немов деякі наші сучасниці: гарна, струнка і весела, але імітує ляльку. На початку п'єси вона ходить, танцює подібно до іграшки, що заводиться ключиком. Її мати Терпелиха – жвава молодиця, яка безтурботно проводить час. Виборний таки обраний народом – депутат. Гуляє він з купою молодих дівчат і хлопців, які виконують усі його доручення й забаганки, дмухають на нього віялом. А Возний – такий собі багач-інвестор, який не шкодує грошей, щоб одружитися з привабливою суперлялькою Наталкою. По-сучасному звучить у його виконанні пісня «Кожному городу нрав і права». Петро простий заробітчанин, що далеко їздив і здобув грошей на весілля з коханою дівчиною. За його словами, був він … і на морі, і на Донбасі, і в армії… А був і в театрі. Звідти привіз маски, що дуже схожі на персонажів із реального життя…
За словами директора театру Володимира Єфімова, актори та постановники вистави, використовуючи прийом театру в театрі, розкривають колорит і сенс українського характеру, які так дотепно закодував геніальний Іван Котляревський у сюжеті п’єси. Оновлений акторський склад, ремікси музичних номерів надають давній історії вірності і кохання нового звучання та сучасних ритмів.
Як зауважив головний режисер Євген Курман, «Наталка Полтавка» – це бренд нашого театру. Змінюється світ навколо нас, змінюється театр. Він не може залишатись якимось музейним експонатом, що застиг в одній формі. Театр – це живий діалог сцени та глядацької зали. Сподіваюся, що він буде цікавим.
Ольга Кизименко
На фото: сцени з вистави