Палючий липневий день приніс гірку й тяжку звістку: пішов з життя наш колега, друг, порадник, наставник Броніслав Петрович Куманський.
…Я познайомилась із ним ще школяркою, зайшовши якось до редакції районки, бо була там юнкором. Броніслав Петрович, очевидно, приїхав у відрядження до Новомиргорода і не проминув редакцію, де працював його товариш, журналіст, поет і художник Віктор Андрійович Шульга, мій тодішній наставник. Ще звідтоді запам’яталася м’яка доброзичливість цього чоловіка, справжня, не награна інтелігентність. Я тоді ще не знала, що крім того, що він один з провідних журналістів області, ще й має фах мистецтвознавця.
Така освіченість, а ще величезна ерудованість у багатьох інших сферах завжди ставила Броніслава Петровича в окремий ряд серед журналістів – як експерта і аналітика. Практично у кожному його публіцистичному тексті – відсилання на світові імена, події, що робить їх інтелектуально насиченими, цікавими, непересічними. Його поки не опублікований рукопис публіцистичної книги «…І буде другий день миру», уривки з якого ми виносили на ваш суд і, очевидно, ще публікуватимемо, – свого роду моральний заповіт українцям, вияскравлення і нашого минулого, і сьогодення, і настанова на майбутнє.
Броніслав Петрович писав практично до останнього дня життя. Він належав до того покоління журналістів, яке мало не лише професію, а покликання, те, без чого жити неможливо.
А ще він був одним із перших, хто підняв на сторінках наших ЗМІ питання важливості української мови, усвідомлення своєї національної приналежності. Броніслав Куманський залишив чималий спогад про своє власне становлення, як українця. Він увійде у книгу «Шлях до Незалежності і Перемоги», яка, сподіваюсь, через деякий час побачить світ.
Рівно за тиждень до його смерті, я одержала листа від Броніслава Петровича: «Чи можу я тобі прислати в п’ятницю до обіду статтю? Раніше не вийде, хоча вона у мене вже практично готова». Звісно, я завжди з радістю публікувала його гостру й актуальну аналітику. Та, на жаль, через два дні: «Вибач – відбій. Раптово захворів.Так різко, що нічого робити не можу. Тема не застаріє. Чистого неба! Б.К».
Відбій тепер назавжди. Відійшла ціла епоха нашої журналістики….
Світлана Орел
Правління обласної організації НСЖУ відгукнулося на смерть відомого журналіста: «Сумуємо з приводу непоправної втрати – на 88-му році життя пішов у засвіти заслужений журналіст України, письменник, публіцист, мистецтвознавець і краєзнавець Броніслав Петрович Куманський.
Броніслав Куманський все своє життя присвятив служінню людям, рідному краю, журналістиці. Багато років пропрацював в обласній газеті «Народне слово», в тому числі – на посаді першого заступника головного редактора.
Броніслав Петрович залишиться в нашій пам’яті і наших серцях справжньою Людиною, високопрофесійним журналістом, вірним сином рідного краю, активним і принциповим громадянином.
Світла пам’ять! Щирі співчуття рідним і близьким!»