Традиційно-щорічно, 18 квітня в Україні відзначається День пам'яток історії та культури, що співпадає з Міжнародним днем пам'яток і визначних місць. Багато років на Кіровоградщині ми у різний спосіб звикли збиратись з цієї нагоди – це були наукові конференції, круглі столи, пам’яткознавчі студії, урочисті зібрання ну й просто зустрічі однодумців-фахівців, яких поєднувало краєзнавство.
Значну роль у нашому гуртуванні відіграла обласна організація Українського товариства пам’яток історії та культури. Мене ж залучила до цього захопливого світу пам’яток Євгенія Чабаненко, визначивши вектори діяльності та численних просвітницьких акцій… У сьогоденні, на жаль, наша спільнота переживає непрості часи дискусій, частиною яких є так звані «війни пам’ятників», що в основному пов’язані з декомунізацією та перейменувальними процесами. Часом, у вирі емоцій, ми не помічаємо багато цінних, яскравих й актуальних регіонально-культурологічних можливостей…
Однією з таких недооцінених, є й тема, пов’язана з іменем Марка Кропивницького. Нагадаю, що 14 липня 2016 року згідно із законом про декомунізацію Верховна Рада України перейменувала місто Кіровоград на Кропивницький. Тож, які можливості використання пам’ятників Марку Кропивницькому, як об’єктів культурного туризму? Зазначу, що це одна із складових мого просвітницького проєкту «Марко Кропивницький як бренд міста», що розробляю і пропагую останнім часом.
Розпочнемо нашу віртуальну мандрівку… Першим пам’ятником Марку Лукичу стало погруддя скульптора Федора Балавенського, встановлене 1914 році у Харкові, на місці поховання, на старому цвинтарі, що знаходився наприкінці вулиці Пушкінської, біля церкви Усікновення глави Іоанна Предтечі. Непроста у нього історія: «За кілька днів по смерті Марка Кропивницького, у квітні 1910 року, до харківської міської думи надійшла пропозиція від української громадськості встановити пам'ятник «батькові українського театру»….А в газеті «Южный край» було відкрито підписку на створення пам'ятника. Однак мине чотири роки, Микола Вороний змушений буде констатувати, що, хоча пам'ятник на могилі Кропивницького врешті і з'явився, але споруджено його переважно коштами та заходами родини небіжчика і тільки невеличку частину грошей (близько 300 рублів) зібрано з приватних пожертв. (https://uk.wikipedia.org/wiki/Кропивницький_Марко_Лукич). Наразі на цьому місці так званий Молодіжний парк, проте могила видатного драматурга все ж таки збереглась.
У березні 2018 року я відвідала Харків, готуючись до поїздки, не змогла знайти екскурсовода, який би провів тематичну екскурсію «Марко Кропивницький і Харків», тож завдячую, знову ж таки краєзнавцям, – таку прогулянку ми здійснили з Ольгою Вовк, заступницею директора Центру краєзнавства імені Петра Тронька Харківського університету імені Василя Каразіна. Пані Ольга показала мені могилу Марка Кропивницького, відзначивши , що це одне з поховань, яке пощадили органи радянської влади, коли руйнували відомий харківський цвинтар… Звичайно, могила Марка Лукича у нормальному стані, вона збережена, харків’яни доглядають за парком… але, все надто скромно як для особи, іменем якої названо велике українське місто. І місце поховання, і сам пам’ятник мають бути достойно об лаштовані, аби організувати поїздки до дня народження Марка Кропивницького, покладання квітів делегаціями кропивничан, включення у маршрути екскурсій, адже тепер це й наша справа, якщо ми місто Кропивницький!
1965 року, село Бежбайраки Новоукраїнського району, де народився Марко, було перейменовано у Кропивницьке, тоді ж було встановлено пам’ятний знак, який теж можемо вважати пам’ятником.
А ми прямуємо далі у часі й просторі… 1969 рік, у Кіровограді, біля приміщення Кіровоградського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Марка Кропивницького, було встановлено усім нам добре відомий пам’ятник, автори якого – скульптор Едвард Кунцевич та архітектор Юрій Кисличенко. Цей пам’ятник представлений у вигляді гранітної вертикальної стели, нижня частина якої відполірована, а у верхній – необробленій – у техніці високого рельєфу виконаний портрет Кропивницького. На фасаді напис: «Марко Лукич Кропивницький. 1840-1910 роки». У 2012 році відбулась реконструкція приміщення театру, при створенні Театральної площі пам’ятник було перенесено, і нині він розташований у сквері біля театру, до речі, теж стоїть без квітника… У фойє театру теж є скульптура Марка Кропивницького, не знаю, чи вважати її пам’ятником і хто її автор, я не знайшла даних, хоча вона найбільш популярна, глядачі з приємністю фотографуються саме біля неї як своєрідного символу театру.
Переносимось до Бобринця, міста, яке відіграло особливу роль у процесі становлення Марка Кропивницького, як особистості та театрального діяча. Тут, на центральній алеї парку, величаво стоїть пам’ятник-погруддя, який було відкрито 15 листопада 1972 року, з нагоди 89-ої річниці створення першого українського драматичного театру. Автор – скульптор Віктор Френчко. Нещодавно, за підтримки і сприяння Лариси Гребень, ми разом з колегами Бобринецького районного музею імені Миколи Смоленчука розробили тематичний екскурсійний маршрут «Бобринецьким стежками Марка Кропивницького», який Любов Мельникова презентувала вчителям української літератури області у вересні 2019 року.
У нашому місті, на території меморіального музею Марка Кропивницького теж встановлено погруддя. Є дані, що цей бюст був створений скульптором Іваном Гончарем на початку 90-х років. Однак довгий час його не встановлювали, був привезений до музею і зберігався у ньому. Лише у 2003 році, до ювілею українського професійного театру, було виготовлено постамент і урочисто відкрито. Музей (будинок родини Зайковських) та двір дуже затишні, працівники під час екскурсій розповідають історію встановлення пам’ятника.
Отже, ми відвідали сім місць, де встановлені скульптурні образи або пам’ятні знаки, що увічнюють та популяризують нашого видатного земляка. Зазначу, що тема Марка Кропивницького стала захоплювати все більше людей, це краєзнавчі розвідки бібліотекарів, педагогів, мистецтвознаців, науковців, екскурсоводів, видавців, журналістів. І це дає надію, адже чим більше буде креативних ідей та проєктів культурологічної ідентифікації, тим більше можливостей для позитивного іміджу нашого міста. У контексті ж нашої теми, до прикладу, однією з креативних ідей може бути створення парку скульптур героїв п’єс Марка Кропивницького, так звані «малі міські скульптури» зараз дуже популярні у містах України та Європи. Тож, як кажуть, далі буде, чекаємо на цікаві відкриття й мандрівки…
Лариса Гайда
