46 років тому, в 1977 році на Донбасі в психіатричній лікарні від алкоголізму віддав богу душу зачинатель стахановського руху в СРСР – Олексій Стаханов. Його могилу знайшли тільки майже 30 років по тому цілком випадково...
30 серпня 1935 року в шахту спустилися Стаханов, кріпильники Гаврило Щиголєв та Тихон Борисенко, начальник ділянки Микола Машуров, парторг шахти Костянтин Петров і редактор багатотиражки Михайлов. Включили час відліку початку роботи. Через 5 годин 45 хвилин роботи Стаханов нарубав 102 тонни, виконавши 14 норм.
Почався так званий стаханівський рух... Різниця між нормою і рекордом була величезною і це відразу ж навело партійне керівництво на думку про підвищення норми видобутку. Робітникам довелося працювати набагато більше за ті ж самі гроші. Почалася жорстка протидія стахановському руху. Робітники ламали обладнання, крали інструмент, били,труїли, а часом навіть вбивали передовиків. Коли диверсії стали масовими, за справу взялися чекісти. Арешти і розстріли швидко звели опір нанівець.
У 1936 році Стаханова прийняли в партію без проходження кандидатського стажу, а рік по тому вийшла його книга "Розповідь про моє життя". За трудовий подвиг Стаханов отримав 200 рублів, квартиру з меблями, і два іменних місця в кінотеатрі. В Москві він знайомиться з сином вождя Василем Сталіним з ним же регулярно бере участь в пиятиках. Далі герой одружується з 14-річною школяркою, якій для реєстрації приписали два зайвих роки. У 1945 році він вирішив звернутися безпосередньо до Йосипа Сталіна: «Шановний Йосиф Віссаріонович! Я Вам пишу і сподіваюся, що мій лист потрапить до Вас в руки. Справа в тому, що в 1944 році Молотов В'ячеслав Михайлович дозволив мені отримати трофейну машину. У свою чергу Наркомат оборони... видав мені цю машину, яка була абсолютно розбита, і її сяк-так відремонтували... В даний час Наркомат оборони отримує машини марки «Шевроле» і я б дуже Вас просив виділити мені одну гарну машину.... Ось ще щодо квартири. Я живу в Будинку уряду 9 років і ні до війни, ні під час війни не можу допроситися зробити ремонт. А декому оббивають стіни шовком по два рази на місяць і меблі ставлять різні. Це неправильно, я прошу зробити ремонт і замінити меблі, щоб не соромно було запросити в квартиру до себе людей».
До Стаханова приїхала комісія, яка побачила, що Стаханов перетворився на алкоголіка і тринькає гроші, які йому виділяють... Ремонт в квартирі все-таки зробили і нова машина з'явилася, але Стаханову "міцно вказали на те, що він повинен перебудуватися, щоб не ходив по ресторанах, не допускав розгулу". Крім того з'ясувалося, що "Стаханов майже нічого не читає і культурно відстає", внаслідок чого було прийнято рішення "видавати йому книжковий пайок"...
В часи Хрущова Стаханов був відправлений назад на Донбас. За однією з версій мала місце така сцена: Стаханов запитав :у чому він завинив, на що отримав відповідь Хрущова: "Партії краще знати, де ти потрібен. Як шахтар шахтаря ти мене зрозумієш". Стаханов обурився, закричав: "Та який ти, на х…, шахтар", після чого його доля була вирішена. На Донбасі Стаханова поселили в гуртожиток, сім'я з ним не поїхала. Все наявне у нього майно було швидко пропите...
У 1970 році, в тридцять п'яту річницю з моменту подвигу Стаханова, Брежнєв вручив йому зірку Героя праці і виділив невелику квартиру. Весь цей час «герой» так само продовжував пиячити, встиг побувати двоєженцем і в підсумку потрапив до психіатричної лікарні в Донецьку з діагнозом "розсіяний склероз з частковою втратою пам'яті й мови", де згодом і помер...
Його поховали на міському кладовищі Тореза. Незабаром могила заросла травою, і навіть працівники кладовища не могли вказати місце поховання шахтаря №1. Але в кінці 1990-х молодий шахтар, який доглядав за могилами рідних, звернув увагу на покинуту ділянку. Він викорчував сухостій, зібрав гілки, очистив від бруду табличку – і не повірив своїм очам: це була могила Олексія Стаханова, забутого героя епохи будівництва комунізму.
Іван Карпусь